Леді для герцога - Неталі МакКензі

      Щойно сказане Крістофером дійшло до свідомості Сари як її погляд став ніяковим і дівчина насторожено оглянулася навкруги. Він притулив свій палець до її вуст:

         - Ш-ш-ш, нас ніхто не бачив. Але ми не можемо бути такими безпечними.

      Сара згідно кивнула головою та ледь лизнула підсохші губи язиком. Кінчик язика ледь торкнувся пальця Крістофера, який все ще лежав на її вустах. Від цього простого руху Крістоферу здалось, що його тілом пробіг вогонь. І без того сильно збуджений, він захотів її ще більше. Боячись, що не зможе вримати себе в руках від опустив руку та відступив на крок назад.

       Джейн не могла зрозуміти, чим була викликака такий раптовий холод. Ще хвилину тому він палко її цілував, а зараз так холодно дивиться на неї. Невже вона його розчарувала. Крістофер ледь відтягнув її від дерева та допоміг поправити плащ. Як виявилося - саме вчасно. Почулися голоси, а за мить з-за повороту з’явилися Сара та Том - старший конюх її батька. Том вів гніду кобилку для Джейн.

       - Я бачу, Ви вирішили не йти нам на зустріч? - невинно зауважила Сара.

      Але Джейн лише кивнула.

      - Я переконав леді Грейсон зачекати тут. - безпристрасно заявив герцог. А Джейн подумки  відмітила, як швидко герцог опанував себе.

      - Ваша світлість, Ви вчасно помітили проблему. Якби Сапфір й надалі віз незначну ношу, то міг травмувати ногу.

      - Тепер ми можемо повернутись в маєток?

      - Бесперечно, міс. Дозвольте допоможу Вам сісти на коня.

      - Займіться краще конем, я сам допоможу міс Грейсон.

      Том вклонившись сів на свого коня та підхопивши вуздечку Сапфіра попрямував в напрямку маєтку. Сара, так і не спішуючись з цікавістю спостерігала як герцог допомагає сісти в сідло подрузі. Вона знала, що між ними щось сталося і згорала з нетерпіння дізнатись, що саме.

          - Дозволите, міс Грейсон? - ледь помітний кивок і Крістофер, легко підхопивши дівчину, посадив її в сідло. При цьому Джейн випадково торкнулась ногою його все ще напруженого тіла. Від цього його тілом неначе пройшла стріла. Він різко втягнув повітря та блимнув очима на спокусницю. Якби він не знав, що плащ приховує його збудження, то подума в би, що вона зробила це навмисно. Але здивування в її погляді свідчило інше. Сідаючи на свого коня Крістофер подумав, що ще ніколи не терпів такої незручності через жінку. І сподівався, що його тіло остигне до того часу, як потрібно буде спішуватися.