Леді для герцога - Неталі МакКензі

       - Пробачте мою нахабність, міс Дорсет. Та я прогулювався неподалік і вирішив, що було б вкрай не ввічливо проїхати повз та не завітати до Вас…

     “Брехня номер два…”

       - Звісно Ви добре вчинили, що завітали. - перервала дівчина пояснення герцога. В іншій ситуації вона б не дозволила собі такого порушення етикету. Але не в цій грі. - Ми з Сарою саме зібралися вечеряти. Сподіваюсь Ви розбавите наш дівич-вечір своєю присутністю? Сара саме висловлювала своє здивування тому, що Ви впродовж дня не завітали до нас.

      Від дівчини не приховався той факт, що при згадці про подругу куточок вуст герцога сіпнувся в ледь помітній посмішці, обличчя розгладилось, а напружена  постать стала трохи вільнішою. “Отепер вірю” - подумки посміхнулась дівчина та ледь схиливши голову на бік, дивлячись герцогу в очі, кілька разів змахнула повіками з довгими віями.

      Від незрозумілої хвилі тихої радості, що несподівано накотилась, герцог майже без злості поглянув на свою наречену. Боже правий, та вона намагається фліртувати з ним, чи це йому вже видається? Ще тільки цього бракувало!

      - Дозволите супроводити Вас?

      Ледь кивнувши головою Сара поклала свою ліву руку на його правицю. Щойно вони рушили йти, як Сара поклала вільну долоню поверх його руки. Реакція герцога не забарилася: лікоть напружився, а посмішка зникла з обличчя. На щастя пройти поряд потрібно було не так вже й багато. І щойно двері у їдальню відкрилися Сара відчула, як рука герцога знову розслаблюється.

        - Міс Грейсон, - його погляд проковзнув тілом дівчини, раптом пригадалось як воно виглядає в мокрому облягаючому одязі, - Ви маєте надзвичайно чудовий вигляд!

      Джейн у відповідь лише посміхнулася. На більше вона просто не була здатна.  Від палкого погляду, яким нагородив її герцог, вона втратила здатність тверезо думати. А цього допускати не можна, адже можна помилитись. На щастя, в цей момент Сара вирішила втягнути герцога в розмову.

      - Як Вам довколишні краєвиди, Ваша світлість?

       Герцог був невдоволений тим, що Джейн відвертала його увагу та змушений відвести погляд від Сари та перевести його на Джейн.

      - Мушу зізнатись, що багато чого змінилось з того моменту відколи я пам’ятаю ці місця. До того ж справи, що назбирались у маєтку не дозволяють насолодитися ними сповна.

       - А Ви вже були на ріці? - несподівано запитала Джейн.

      Від згадки про ріку герцог неоднозначно поглянув на Сару. 

     - З її берега видніються чудові краєвиди! - нічого не підозрюючи продовжила Джейн та вичікуюче поглянула в обличчя герцога.

     - На мій сором, це місце лишилось незвідане мною. - відповів герцог двозначно поглянувши на Сару.

       Дівчина зашарілася відчуваючи, як погляд Крістофера блукає по її тілу. Тими ж місцями, де й вранці торкались тіло й руки. Раптом дівчині здалося, що на ній не чудова сукня, а мокрий одяг грума. Вона відчула легке поколювання в місцях, які одяг облягав найбільше. Внизу живота розлилося приємне тепло. Дихання ледь пришвидшилось. Джейн відчувала як серце пришвидшувало такт, а тіло просило обіймів герцога. Вона навіть не уявляла, що можливо так мліти від одного лише погляду.

        - Ви неймовірно багато втратили, мілорд.  - долинув до свідомості Джейн голос Сари.  - А влаштуймо прогулянку до ріки, мммм, наприклад - завтра? Що скажете?

      - Чому б і ні? Але чи погодиться леді Грейсон? Адже вона має Вас супроводжувати, наскільки я пам’ятаю. Щось вона надто мовчазна сьогодні. Леді Грейсон, Ви бува, не підхопили простуди?

       Від тонкого натяку Крістофера у Джейн щоки зашарілись ще більше. 

       - Навряд чи знайдуться причини для того, аби я простудилась. Я б сказала, це практично неможливо. - Вона пригубила келих з вином, тим самим сподіваючись виграти хоч крихту часу для обдумування відповіді. - А щодо бесіди… Боюсь, мені нічого додати до вашої милої бесіди.

      Герцог, який саме відпив вина, злегка поперхнувся від її слів. Чого-чого, а такої характеристики спілкуванню з Джейн він не очікував. Він вже хотів відповісти, що це лише бесіда ввічливості, але вчасно спохватився. Не лише міс Грейсон вміє дипломатично натякати.

      - Поскільки леді Грейсон згідна, то думаю, що проблем не виникне. Знаючи вашу любов до ранніх прогулянок, пропоную заїхати за вами о дев’ятій годині ранку. 

       Джейн відчувала, що ця фраза була натяком для неї. Але здаватись не бажала:

     - Невже ви вже йдете, Ваша світлість? Ви ж обіцяли розбавити наш дівич-вечір. Чи вже передумали?

       Це звучало як виклик і Крістофер не міг відмовитись від нього. Це було йому не властиво.

      - Боюсь, я й так порушив Ваш план на сьогоднішній вечір.

      - Що Ви! - загадково посміхнулася Джейн. - Я навіт знаю чим би могли зайнятись - зіграємо в карти!

      - Карти?!

      Крістофер примружившись розглядав обличчя дівчини, сподіваючись знайти натяк на жарт. Але знайти не міг. Сара говорила абсолютно серйозно. Холстон зітхнув. Звісно він чув про любов дам до ігор. Але вони не йшли в порівняння з чоловічими іграми. Та й звідки цій невинній особі знати про те, що його обіграти майже не можливо.Та, виклик прийнято. І він не міг відступитись зараз.

       - Очевидно, що в мене немає вибору. - Він посміхнувся настільки вдаючи радість, настільки міг це зробити. - Яку гру оберете?

       - Покер. - гордо повідомила Джейн.