Вибач та зрозумій - Катя Кірініна

Нічого не відповідаю, просто встаю з шезлонгу та проходжу вздовж веранди. Це ідіотизм, виходить, я гордо пішла з його життя, показавши, що у мене є зуби, а Ріта у нас значить не гидує грошима ворогів і ще встигла дрібного прилаштувати до приватної школи?

— Скажи мені, Ріто, а навіщо ти взагалі це зробила? Тобі за мене зовсім не прикро, і ти вирішила користуватись його грошима? Може, ти ще заміж за нього підеш?

— Лесь, ти несеш марення. Який заміж? Ми з ним, як брат і сестра, про що ти говориш? Чи це гормони? — сестра підходить до мене ближче і спершись на поручень, важко видихає. — Можеш злитися, але я не могла дозволити тобі допомагати мені, на що ти збиралася сама жити? Олесю, я розумію, ти раніше жила на інших умовах, і, може, ще не в курсі, але діти – це дуже дорого, і тобі самій потрібно буде просити найближчим часом допомоги.

— Якщо Господь, послав мені дитину, то і на її утримання теж пошле, — впевнено кажу я, хоч розумію, що мого запасу вистачить хіба що, на перший рік.

— У мене не було іншого виходу, інакше мене знайшли б десь під парканом. Насамкінець, колектори вже зовсім озвіріли й стали мені загрожувати. Андрій запропонував допомогу, і я не могла відмовитись. Він сплатив борг, або розібрався з кредиторами, я навіть подробиць не знаю. Знаю тільки, що мені стало жити набагато простіше та безпечніше. Ти ж знаєш, я б ніколи не звернулася до нього, але в мене правда не було іншого виходу. Не хочу, щоб Макс залишився сиротою, із вагітною тіткою.

Стою просто у шоці, навіть проковтнути не можу.

— Чому ти мені не розповідала про колекторів і що тобі взагалі погрожували? – ошелешено питаю я.

— Не хотіла порушувати твій спокій, ти останнім часом жила в цьому міхурі, — жестом вказала на нашу дачу, — а мені був дорожчий твій емоційний стан, тим більше ми ж не знали…

Ріта не домовила, але я знаю, що саме сестра хотіла сказати.

За останні місяці мені було страшно подумати, що моя вагітність може перерватися і я намагалася взагалі навіть телевізор не включати, щоб не навантажувати нервову систему. Навіть заборонила думати про своє розбите серце і зраду колишнього чоловіка, щоб не дай Боже, не опинитися в лікарні з викиднем.

Мені зрозумілі мотиви Ріти, мені не зрозуміло, навіщо допоміг їй Андрій? Він, звичайно, був не такою жахливою людиною, і завжди ставився до людей з розумінням, навіть намагався комусь допомагати, хто опинився в біді, але це ж моя сестра, а я жінка, яка його ненавиділа.

— Молодець Андрій, дякую йому, але це все одно не змінює того факту, що він мені зрадив, — піднявши ніс, намагаюся бути байдужою, але чи то гормони, чи морозиво зробило мене добріше, або сонце, впереміж з морозивом і видом на море, але я якось перейнялася його широким жестом і на секунду задумалася, що цим вчинком, він просуває дорогу до мене.

— Що саме він питав про мене? – все ж таки не витримую і питаю у сестри.

— Нічого особливого, тільки, чи все у тебе добре, – Ріта знизала плечима й вийшла з веранди.

Якось не густо, а моє дурне нащерблене серце пропускає удар. Воно, мабуть, сподівалося, що цей чоловік все ще мене любить. Все—таки безперечно – це вагітність та відсутність чоловічої ласки, інакше не можу пояснити, цей спалах симпатії до Заремського?