Леді для герцога - Неталі МакКензі

      За кілька хвилин він, тримаючи дівчину за руку, допомагав їй сісти в човен. Джейн сіла на кормі та ретельно розправила низ плаща. Крістофер сівши навпроти неї скинув сюртук та поклав поряд із собою. Відштовхнувшись від берега він взяв в руки весла та почав повільно гребти. Від кожного його руху під сорочкою проглядались міцні м’язи та широкі груди. Джейн раптом закортіло дізнатись які вони на дотик. Вона майже відчувала їх міцність на своїх долонях. Внизу живота з’явилось невідоме досі відчуття. Щось схоже вона вже відчувала під час поцілунку з ним. Стримуючи порив відчуттів вона стиснула руки в кулаки та повернула голову вбік, вдавано розглядаючи водне плесо.

      Крістофер пристосувавшись до весел, поглянув на дівчину та з подивом  зауважив, що вона сидить практично нерухомо з ідеально випрямленою спиною.

      - Ви боїтесь мене чи прогулянок на човні?

      - З чого Ви взяли, що я чогось боюсь? - не повертаючи голови відповіла дівчина.

      - Надто напружено виглядаєте. 

      - Вам здалось… Та і якби я Вас боялась, то не погодилась би на прогулянку — знітилась дівчина..

      Крістофер посміхнувся. Така мужня та нестримна дівчина раптом виявляє страх.

      - Саро, подивіться на мене! 

       Дівчина не відразу перевела погляд на нього.

      - Я не збираюсь приставати до Вас. Навіть якби хотів. Зізнаюсь, у човні це робити не зовсім зручно. - Джейн від його слів пирснула від сміху.

      - Ну от, так значно краще. - несподівано ніжно посміхнувся герцог. - Гадаю, що для зручності було б добре якби ти зняла капелюха та плащ.

       Джейн примружившись поглянула на герцога. Хоч як вона намагалась, та не могла зрозуміти, що той задумав. Зрештою, вона піддалась на його пропозицію. Розв’язавши шнурівку спустила з плечей плащ, а за ним стягнула з голови капелюха. Схоже, що знімаючи його зачепила шпильку, тому що разом з капелюхом на плечі впали пасма волосся.  Раптом подув легкий вітерець і, відчувши його свіжість, Джейн закрила очі та підставила під нього обличчя.

      Крістофер мовчки спостерігав за дівчиною. Здавалося б, всього лише плащ та капелюх. А яка вражаюча зміна! На дівчині був той самий костюм грума, що він бачив вчора. Але попри очікування, він не псував її вигляду, а навпаки — надавав нового враження. Грубі, з широкою халявою чоботи підкреслювали стрункі ноги, які були обтягнуті штанами для верхової їзди. Дещо велика сорочка приховувала пишні груди, але відкривала витончену шию. Дівчина сиділа із закритими очима, а на її обличчі сяяла легка посмішка. В момент, коли вітер дмухнув невелике пасмо волосся на її обличчя, вона смішно зморщила витончений носик та покрутила головою намагаючись відкинути його. Крістофер автоматично підняв руку, щоб зняти з її обличчя пасмо. Але за кілька сантиметрів до нього рука завмерла та безсило опустилась. Він не хотів порушувати цю мить. Мить, коли він бачив Сару з іншого боку. Мить, коли дівчина була сама собою та не намагалася якось вплинути на нього. Принаймі свідомо.

      Спостерігаючи за дівчиною, Крістофер не помітив коли сонце піднялось з-за горизонту та простягло свої промінці до дівчини. Воно блукало по її порожевілих щічках та надавало особливого забарвлення волоссю. Вона була прекрасною і герцог відчув, що хоче її. І хоче не просто близькості, а… душевно? Це відкриття вибило його з колії й від втрати контролю весло випало з його рук та голосно хлюпнулось об воду. Від характерного звуку у дівчини різко відкрились очі. Чарівність моменту було втрачено. Як і роздуми про нові відчуття.

       - Що це було? - здивовано перепитала дівчина перебуваючи у світах між мрійливістю та реальністю.

       - Це всього-на-всього впало весло.  - невинно знизав він плечима. - Але ти відкрила очі саме вчасно — сонце сходить.

      Дівчина поглянула в напрямку сходу сонця. Воно дійсно повільно підіймалося по небу, а на воді створилася стежинка проміння. Джейн нахилилася до води та провела кінчиками пальців по воді, ніби намагаючись упіймати його. Вода виявилась приємною і Джейн нахилилась, щоб заглибити руку і в цей момент втративши рівновагу полетіла у воду.

      Крістофер побачивши, що Сара падає поспішно вхопив її за руку, але замість того, щоб втриматись на човні — полетів у воду слідом за нею. Винирнувши він огледівся в пошуках дівчини. Дівчини не було видно. В душу закрався страх: плавання — це заняття не для леді. Швидше за все дівчина пішла на дно. Набравши повні груди повітря він занурився у воду намагаючись знайти дівчину. Але її не було поряд. Винирнувши він спробував визначити в якому напрямі йде течія. І вже збираючись знову пірнути почув тихий сміх. Оглянувшись — він побачив, що дівчина тримається за бортик човна з протилежної від нього сторони.

      Побачивши його здивоване обличчя дівчина розсміялася ще сильніше.

     - Ви пірнаєте заради задоволення чи з певною метою?

       Крістофер із силою вдарив долонею по поверхні воді й сотні бризок розлетілося в різні сторони.

      - Дідько, Саро! Я думав, що ти не вмієш плавати й тебе потягла течія! - широким розмахом він підгріб до човна.

      - Я ж казала, що у нас було трохи інакше виховання, ніж у наших ровесниць. - м’яко посміхнулась Джейн.

       Крістофер помітив, що попри веселість дівчина починає цокотіти зубами.

      - Ти замерзла. Потрібно вибиратись звідси, якщо не хочемо дістати простуду.

      - Я б з радістю. Але без допомоги на човен не вибратись.

      Крістофер підплив до Джейн. Однією рукою він притримував човен який похитувався на воді. А іншою підхопив дівчину. Увесь її одяг намок та тісно пристав до тіла, тим самим виділяючи кожен виступ та вигин її тіла. Притискаючи її до тіла, Крістофер намагався не думати про це увесь час, поки допомагав дівчині вибратися з води. Та все ж почуття брали своє. І навіть будучи в прохолодній воді він відчував як наростає бажання. Вилізти з води так, щоб це не було помітно дівчині, було просто не можливо. Залишалось лише відвернути її увагу. Але як?