Довірся мені - Альбіна Вишневська

Рука Микити не була стриманою, то вже торкалася гарних ніжок. Жар розлився по венах і здавалося, що кисню не вистачає.

Гранін зараз би із задоволенням завалив її на задньому сидінні, але ще залишками розуму збагнув, що в принципі таке буде дівчинці не до душі. Та й вони перебували в громадському місці, хоч уже майже десята вечора.

- Ти хотіла покататися на колесі огляду, - прошепотів на вухо, коли дав можливість перевести подих.

- Дуже, - відповіла хрипко і відкинулася на спинку крісла, намагаючись впоратися зі своїм диханням. Губи неймовірно припухли, але це було гаряче.

- Йдемо!

Гранін оббіг автомобіль та допоміг дівчині вийти із салону. Занадто нетерпляче притис її до себе.. Він був на десятому небі від почуттів, які переповнювали його. Тепер впевнився у тому, що ця примхлива дівчина також скучила за ним.

А потім, узявшись за руки, пара вирушила за квитками, і цього разу Микита сміливо вустами торкався до тонкої, ароматної шиї дівчини. Юля не намагалася вирватися чи незадоволено відштовхнути, чи вигадати якусь відмовку. Ні, вона ніби й сама не помічала людей, котрі сновигали поруч. А потім вони купили білети аж на два кола, щоб намилуватися нічним містом вдосталь.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно