Джекпот - Анна Харламова
«Чоловік повинен знайти хорошу жінку
і завоювати її любов. А потім заслужити її повагу.
А потім дорожити її довірою.»
Грегорі Девід Робертс
«Шантарам».
30 грудня.
День був настільки насиченим, що непомітно добігав кінця. Вікторія та Дмитро ходили по магазинам та купували продукти до святкового столу, потім прибирали квартиру, а ще кохалися, наче у них Медовий місяць. Вікторія відчувала неабияку потребу в солодких дійствах під назвою - «секс будь коли і будь де». Гормони бурлили та вимагали кохання, а Дмитро із великим задоволенням дарував своїй Гері усі блаженства солодкого підйому на Олімп.
— М-м-м… — Вікторія позіхнула і вмостилася калачиком біля Дмитра.
— Не може цього бути?! — Тихо засміявся Дмитро.
— Ти, це про що? — Не підіймаючи голови з його грудей, запитала вона.
— Не вірю, що ти втомилася. — Засміявся він вдруге.
— Ти не смійся… я зараз трішки відпочину і я тебе знову відведу вище хмар… на саму вершину Олімпу. — Її пальчики перебирали волосся на його грудях, доки ніжка проводила грайливо по його стегну.
— Невтомна… невтомна богиня кохання… — Він притиснув її до себе, і тихо промовив: — Я чекаю цього з нетерпінням, моя палка Геро…
— М-м-м… Мій Зевсе… — Промуркотівши, вона пойорзала щічкою по його грудях, і тихо позіхнувши, провалювалася у солодкий сон.
Дмитро ніжно поцілував її чоло, і з усмішкою на вустах, теж придався сну.
******* ******* ******* ******* *******
31 грудня.
Дмитро та Вікторія, розставляли свічки та прикрашали кімнату вогниками. Все було готове до свята. Новий рік майже на порозі, і от-от подарує їм щось нове та гарне. В цьому вони були впевненні на всі сто.
Вікторія поспішила на кухню за келихами, в той час, як Дмитро запалював останні свічки.
В кишені завібрував телефон, Дмитро вийняв його з кишені, і подивившись на екран, важко зітхнув. Знову дзвонила Лана. Він вимкнув свій телефон, і запаливши останню свічку, поспішив до кухні допомогти своїй Ягідці.
Увійшовши до кухні, Дмитро узяв пляшку шампанського та келихи, а Вікторія взяла дві тарілки з неймовірними стравами, які дарували свій запаморочливий аромат.
Розставивши усе на стіл, вони всілися на диван, і свято огорнуло їх своєю присутністю.
Телевізор був увімкнений, промова президента скоро лунатиме з екрану, а тим часом, вони відкорковували пляшку шампанського.
Напій був розлитий по келихах, і перший тост пролунав за кохання, і за рік, який їм його подарував.
— У мене є щось для тебе… — Дмитро усміхнувся, і дістаючи коробочку із задньої кишені джинсів, простягнув її Вікторії.
— Що це? — Її очі засяяли, коли вона торкнулася шовкової коробочки.
— Відкрий і подивися. — Усміхнувшись, Дмитро дивився на те, як вона пестить коробочку пальчиками.
Вікторія обережно відкрила подарунок, і піднявши на нього очі, запитала:
— Що це?
— Це ключі… — Усміхнувшись, щиро та радісно він додав: — Завтра, я покажу тобі від чого вони. А сьогодні, хай це буде мрія до якої ми завтра торкнемось рукою і вона здійсниться.
— Дмитре… мені так цікаво, від чого ці ключі! Не можу дочекатися взнати! — Вікторія широко усміхалась, даруючи Дмитру свої щирі емоції.
— Давай вип’ємо за те, щоб усі наші мрії здійснювалися, і щоб ми завжди були разом. У житті не буває без випробувань, і я дуже хочу, щоб ми їх гідно і швидко проходили. Я бажаю, щоб наше кохання було непохитним, і з кожним днем ставало все міцнішим. Пообіцяй мені, що завжди будеш поруч. — Він дивився у глиб її сірих очей, благаючи сказати те, що він потребує почути.
— Дмитре, я завжди буду поруч. Ти моє кохання. І щоб не підкинула доля, ми будемо підтримувати одне одного і ще більше кохати. — Вона нахилилася і поцілувала його пересохлі губи. Вона не розуміла його хвилювання, тому запитала: — Тебе щось хвилює?
— Давай усі розмови залишимо на завтра, а сьогодні – ми будемо святкувати і зустрічати Новий рік. — Він припав до її вуст, а потім додав: — За нас і за наше міцне кохання навіки!
— За нас! За наше кохання! — Вікторія зустрілася своїм келихом з його у повітрі і надпила лише трішки напою, турбуючись про їхнє маля.
Дмитро висушив келих, і промовив:
— Загадуй бажання, - відлік почався! — Він вказав на телевізор, у якому йшли стрілки годинника.
— Я бажаю, щоб ми завжди були одне цілим, як зараз. — Вікторія широко і щасливо усміхалася.
— Бажаю, щоб ми завжди були разом! — Дмитро усміхнувся Вікторії, дивлячись у її сірі, глибокі та прекрасні очі.
— З Новим роком, коханий!
— З Новим роком, кохана!
— Кохаю тебе, Дмитре.
— Кохаю, тебе Вікторія.
В цей щасливий момент, їхні келихи знову зустрілися. Пригубивши шампанського, вони усміхнулись, а вже за мить, припали одне до одного у палкому, нестримному поцілунку.
