Джекпот - Анна Харламова
«Слухай серце, у ньому мапи
головних маршрутів».
Ельчін Сафарлі
«Дім де жевріє світло»
5 січня.
Вікторія сиділа в одному із кафе, і мала проходити співбесіду, аж раптом до закладу увійшов Ігор.
— Привіт, Вікторія.
— Привіт. Що ти тут робиш?
— Це заклад мого друга. Я попрохав своїх друзів, щоб сказали мені, якщо до них прийдеш ти. — Пояснив Ігор. — Тебе не легко знайти. Дмитро оббігав усе місто в пошуках тебе.
— Я не просила мене шукати. — Вона хотіла встати, але голос Ігоря зупинив її.
— Прошу, Вікторіє сядь. Нам треба поговорити. Як тільки ти мене вислухаєш, можеш встати і піти. Але прошу тебе, дай мені декілька хвилин. — Ігор усміхнувся і вказав на диванчик.
— Декілька хвилин. — Вікторія сіла навпроти хлопця, і дивлячись йому у вічі, промовила: — Я слухаю.
— Ти знаєш чому він так дорожить тим будиночком? — Поцікавився Ігор і подивився у її сірі очі, які виказували ніжність про згадку будиночку.
— Це будиночок його родини?
— Так. Ще його дідусь для бабусі його будував. — Усміхнувся він. — Там були всі святкування Нового року та Різдва. — Він дивився, як очі Вікторії наповнюються сльозами, які вона уміло стримує. — Для них той будиночок – це святиня спогадів. Проте, одного разу… Дмитро потрапив у халепу… Бігавши на якійсь закинутій будівлі, він впав з другого поверху… і зламав обидві ноги. Потрібна була операція…
— О, Господи! — Вікторія закрила долонями рот і гірко заплакала.
— Йому було тоді тринадцять. Батьки його тоді, ще не мали таких статків, у них був лише будиночок, який вони і продали батьку Лева, щоб поставити Дмитра у прямому сенсі цього слова на ноги. Він завжди мріяв, що поверне його своїй родинні, але батько Лева не хотів його продавати… і от…
— Парі…
— Так. Лев був у гарному настрої… Йому закортіло розваг, адреналіну і вони побилися об заклад. Як тільки Лев сказав, що хоче Мазераті, Дмитро сказав, що хоче будиночок. В той момент, Лев був готовий поставити на кін і власний будинок. — Засміявся, Ігор.
— Чому він мені не розповів?...
— Він боявся тебе втратити. — Ігор додав: — Він відмовився від будиночка, - бо ти стала його найбільшим виграшом. Він покохав тебе так сильно, як тільки це можливо. Він без тебе пропаде. — Ігор сумо усміхнувся. — Коли я з ним говорив, він сказав, що вмирає без тебе. Вікторіє його воскресіння - в твоїх руках.
— Де він?
— Я дам тобі адресу. — Ігор задоволено усміхнувся.
— Дякую. Ти гарний друг. Дмитру пощастило.
— І мені також. — Ігор узяв мобільний, і скинувши адресу Вікторії через смс, промовив: — Я бажаю вам щастя.
— Дякую тобі Ігорю. За все. — Вона встала і він встав за нею. Обійнявши його, вона усміхнулась і побігла до виходу.
******* ******* ******* ******* *******
