Несподіване весілля - Ксана Рейлі

Гордій мовчки стиснув мою руку та потягнув мене до свого автомобіля. Ми йшли повільно, тому я могла не хвилюватися за те, що впаду.

— Ти підібрала сукню під колір мого авто? — раптом спитав Гордій усміхнувшись.

Я мигцем глянула на Camaro, а тоді перевела погляд на свою сукню. Кольори справді були ідентичними.

— Ну, ти ж не сказав мені, який у тебе буде костюм, тому так, — відповіла я. — Навіть у цієї машини більше почуттів, ніж у тебе.

Гордій нічого не сказав, але я почула, що він усміхнувся.

Ми зупинилися біля автомобіля, і я швидким поглядом пройшлася по хлопцеві. Він був у красивому чорному костюмі й такого ж кольору сорочці. Так звичайно та просто, але на ньому це виглядало дуже вишукано. Моя сукня чудово підходила до його образу.

Він раптом підійшов трохи ближче. Я ж уважно подивилася в його сірі очі, що надто пильно вивчали мене. Його рука легко лягла на мою талію, від чого я ледь помітно здригнулася. Хлопець нахилився до мене, а я не могла погляду від нього відвести. У ніс вдарив приємний аромат парфумів, які я нещодавно нюхала в його гардеробній. Я відчула гаряче дихання Гордія на своїй щоці. З’явилося раптове бажання закотити очі від задоволення, але я стримала себе.

— Ти сьогодні неймовірно красива, — прошепотів він мені на вухо та сильніше стиснув мою талію. — Просто ідеальна.

Я напружилася і здивовано подивилася на Гордія, коли він відсторонився. Це він дійсно щойно сказав, що я красива?

— Один з трьох, — тихо мовив хлопець усміхнувшись.

— Щ-що? — розгублено спитала я, бо справді не розуміла, що він має на увазі.

— Ти ж сама казала, що тобі потрібно як мінімум три компліменти, п’ять ласкавих слів, трохи менше агресії та більше моєї усмішки.

— Тоді два з трьох, — прошепотіла я, намагаючись стримати свою усмішку. — Ти ж сказав, що я красива та ідеальна.

— Це було два в одному, — мовив Гордій.

— О! Гаразд тоді, — я провела своєю рукою по приємній тканині його піджака, намацуючи кишені. Під пальцями відчула, що його м’язи трохи напружилися від моїх дотиків. — Можна я залишу свій телефон у тебе?

Я не дочекалася його відповіді й просто кинула смартфон у внутрішню кишеню піджака. Він увесь цей час уважно спостерігав за мною, наче втратив зв’язок з реальністю. Я поклала свою руку йому на плече та легко постукала по ньому.

— Ну що, поїхали? — спитала я та знервовано засміялася. — Ти таким голодним поглядом дивишся на мене, що мені аж страшно. Якщо це ти так намагаєшся звабити мене, то мушу визнати, що тобі це погано вдається. Мені, звісно, подобаються владні чоловіки, але це точно не про тебе. Якщо раптом цікавить, то можу підкинути тобі декілька фільмів такого жанру, щоб ти подивився, як треба завойовувати жінку.

— І обов’язково треба було робити це, Поліно? — майже роздратовано спитав Гордій.

— Робити що? — перепитала я.

— Руйнувати момент, — буркнув він і підійшов до автомобіля. Гордій відчинив для мене дверцята. — Сідай уже!

— Знаєш… — почала я.

— І мовчи! — перервав мене Гордій. — Мовчи, будь ласка, Поліно!

Я фиркнула та пройшла повз нього, піднявши голову. Мабуть, зачепила його самолюбство своїми словами. Я сіла на сидіння, а він зачинив дверцята біля мене. Тільки чомусь на моєму обличчі з’явилася усмішка. Хоч я й намагалася заперечити це, але мушу визнати, що йому майже вдалося звабити мене. Мені, мабуть, теж, бо він явно був готовий накинутися на мене з поцілунком.