Чоловік з бонусом - Тая Стрельцова
— То, виходить, що ви переїжджаєте вже найближчим часом? — уточнила Ліка.
— Так, тому не хвилюйся, будеш тут єдиною хазяйкою на кухні, — пожартувала Ярослава.
Вони таки познайомились, нарешті. Довелось почекати до вихідних. Так вже співпало, що у Єгора і його брата робота, у Ліки теж, а Яра займалась пошуками квартири для них. Олексій з дружиною вирішили, що для всіх краще буде роз’їхатись, бо ж маленька дитина — це безсонні ночі, та й просто, пора вже. Отже, займатись перевезенням дитячих речей від Ліки було нікому, тому жили кілька днів у неї разом: вона, діти і Єгор.
Сьогодні перевезли ліжечка і одяг назад у квартиру Єгора. І доки чоловіки займались меблями, Ліка і Яра готували на кухні. Варто зазначити, що кулінар із Ярослави набагато кращий, ніж із самої Ліки. Вона, порівняно з Ярою, — старий холостяк. Ніби нічого шкідливого старається не вживати, але й вишуканими стравами це не назвеш. Хоча, здається, Єгора все влаштовувало, він і сам такий. Його буденні побутові речі якось не дуже хвилювали, якщо це не стосувалось комфорту дітей.
— Та мені ніби є, де хазяйнувати, — відповіла Ярославі.
— Ти вирішила не переїжджати до Єгора? — глянула вона уважно. — Бо я не повірю, що він тобі не пропонував! Я ж бачу, наскільки він щасливий з тобою. Та й Мирон з Матвієм.
— Пропонував. І я з ними трьома теж щаслива. Але ми вирішили не спішити. Нехай усе іде поступово.
— Ясно. Може, ви й правильно вирішили, все-таки йдеться не тільки про вас, а й про дітей, — кивнула задумливо Ярослава.
— Ну що? Як тут у вас справи? — вийшов на кухню Олексій.
— Все добре, — відповіла дружина.
— А у вас? — спитала Ліка.
— Теж все добре. Хлопці граються своїми іграшками, за якими скучили. А ми вже зібрали ліжка, — розказав.
— О! так швидко? — здивувалась Яра.
— Так. А у вас хіба ще не готовий обід? Нууу… Оце ви повільні! — звів брови разом.
— Та й піцци ще нема, — зітхнула Ліка, — яку, до речі, ви замовляли.
— Замовляли. І зараз дізнаюсь, чому ще не доставили, — з’явився з телефоном і Єгор.
Та не встиг набрати кур’єра, як у двері вже й подзвонили.
— А ось це, скоріше за все, доставка, — кивнув на двері Єгор і вийшов у коридор.
Вже коли забрав піццу і збирався йти назад на кухню, його телефон, який так і тримав у руці, дзенькнув повідомленням. Так, номер невідомий. Можуть бути клієнти, варто відповісти. Відкрив мессенджер. Здивувався, бо там був не текст, а відео. Натиснув на перегляд і окам’янів від побаченого.
Дорогі читачі!
Займаюсь редагуванням цього роману. А це що означає? Що фінал вже близько. Тому наступна прода буде у вівторок. Але якщо когось сильно мучитиме цікавість, заглядайте до мене в інстаграм чи фейсбук, там Вас чекатиме завтра спойлер!
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно