Чоловік з бонусом - Тая Стрельцова
— Зібрались? — запитала Ліка, зазираючи до дитячої кімнати у фітнес-клубі.
Вже під вечір довелось хлопців все ж туди відвести, у неї два групових заняття було.
— Так, — посміхнувся Матвій.
— Вже додому? — запитав Мирон.
— Додому, але спочатку в магазин, — відповіла Ліка.
Взявши дітей за руки вийшла в холл. Попрощались з нянею й іншими тренерами, які стояли біля ресепшену.
— Матвій, Мирон, вже додому? — потиснув їм руки один із тренерів.
Хлопців тут уже всі знали, ставились до них, як до своїх.
— Так! І в магазин, — відповів Мирон.
— Приходьте завтра, чекатимемо! — помахала рукою Катя.
— Прийдем! — посміхнувся Матвій.
Обидва помахали Каті.
— А коли ж з'явиться ваш татко? — вийшла з-за ресепшену Дарина. — А то Ліка вже геть стомилась з вами бавитись, — трохи нахилившись, спитала в дітей. — Набридне їй… Лишить вас десь…
Сказати по правді, в Ліки аж подих перехопило від такої дурні, сказаної дітям. Але коли відчула, як хлопчики сильніше стиснули її долоні, в ній прокинулась тигриця!
— Яке тобі діло до їх татка, до їх, до мене? Чого ти лізеш зі своїми дурними запитаннями? — крізь зуби процідила кожне слово.
— А що такого? Хіба я щось зайве сказала? — єхидно посміхнулась Дарина.
— Я забороняю тобі взагалі говорити з дітьми і наближатись до них! Зрозуміла? — з викликом глянула Ліка.
— А хто ти їм така, аби забороняти мені щось? — схрестила руки на грудях.
— Я тебе попередила. Не дійшло — твої проблеми! — застерегла Ліка доволі жорстко.
І більше не кажучи ні слова, вийшла з клубу разом з дітьми.
— Ну, ти б хоч іноді думала, що говориш, — дорікнула Катерина.
— А що я такого сказала? — Дарина вдала вигляд, що не зрозуміла.
— Ти справді не розумієш?
— І Ліку образила, і дітям неприємно!
Коли навіть чоловіки тренери вступились за Ліку, Дарині нічого сказати було.
— От тільки не треба з неї святу робити! — фиркнула і відвернулась, ніби повернувшись до роботи.
***
— Ну що? Задоволені? Вам сподобалась розповідь? — закриваючи книгу, запитала Ліка.
— Так, — майже разом відповіли хлопчики.
— Тоді час спати. А якщо заснете швидко, то пригоди машинки Сема продовжаться і у ваших снах. Тому обнімашки і спати!
Ліка підійшла до ліжечок, по черзі обняла хлопчиків, розцілувала, поправила ковдру.
— На добраніч! — сказала і пішла з кімнати.
Але на порозі її зупинило питання від Мирона.
— Ліка, а ти будеш з нами? Не залишиш?
Обернулась, подивилась у стривожені дитячі очі і серце стислось від болю.
— Ні, не залишу. Ну куди ж я без вас?! — посміхнулась.
Пішла назад. Сіла між ліжечками, взяла дітей за руки. І сиділа так, доки вони не заснули.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно