Диво для генерального - Аріна Вільде

— Знайди їй фотки в мережі, - додає чоловік. - Вони скрізь однакові.

— Нам потрібно поговорити.

Я роблю крок і наважуюсь подивитись йому в очі.

— Я все знаю, - вимовляю на одному видиху. Мій голос пронизує арктичним холодом.

— Ти про що, крихітко? - він закочує валізу до квартири, зачиняє за собою двері і, не знімаючи взуття, йде до мене. Намагається обійняти мене, але я роблю крок назад. - Та що з тобою? Ти не рада бачити мене?

— Досить цього лицемірства, Олексію. Я все про тебе знаю.

Чоловік дивиться на мене з подивом.

— Звичайно, ти все про мене знаєш, ми стільки років разом.

Я фиркаю на його заяву.

— Я знаю, що ти зрадив мені.

Посмішка різко зникає з його обличчя, як і грайливий блиск в очах. Він напружується, дивиться на мене похмуро. Стає смиканим, потирає перенісся. Господи, якщо до цього моменту я ще сподівалася, що це дурна брехня, то зараз немає сумнівів: Олексій був мені не вірний.

— Як ти міг? - ледве чутно видавлюю з себе і з очей котяться сльози.

— Послухай, крихітко, це лише один раз було. Давно. Ще рік тому. Ми трохи перебрали на корпоративі, всі веселилися, банька і таке інше, ну і ...

— Рік тому? - безглуздо кліпаю віями. А потім мене прориває на істеричний сміх. - Чи не тому ти влаштував мене до себе у фірму? А я все думала, що на тебе вплинуло. До цього навідріз відмовлявся відпускати мене, а потім раптом погодився. Почуття провини зжерло, так, Льош?

— Аля, припини, то була помилка. Пройшло вже стільки часу. Я її одразу ж звільнив. Хто тобі розповів? Світлана з аналітичного, так? Ось неймется їй.

— Тобто ти хочеш сказати, що про це знала половина компанії? І після цього я там рік працювала і виглядала справжнім посміховиськом? Господи! - хапаюся за голову і роблю кілька кроків назад. Дивитися на Льошу нестерпно.

— Крихітко, ну все не так...

— Не називай мене так! Ти ж знаєш я ненавиджу це твої “Крихітка”! Скільки разів ти зраджував мені, Льош? З ким із співробітниць компанії ти спиш? - вигукую з розпачом у голосі.

— Не вигадуй, Аль, сказав же - один раз було, - роздратовано каже він.

— Один раз, — я посміхаюся і розумію, що ніколи більше не зможу йому вірити. - А один раз не рахується, так, Олексію?..

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно