Диво для генерального - Аріна Вільде

Епілог

Однорічна Гануся невдоволено морщить личко, коли я беру її на руки і йду до бізнес-центру. Але я точно знаю, як підняти їй настрій.

- А хто до тата йде, га?

Дочка відразу завмирає, її очі широко розплющуються, в них з'являється радість.

- Зробимо татові сьогодні сюрприз?

- Тато! Тато! - Підхоплює вона і плескає в долоні.

Ми на кілька днів їздили до моїх батьків, а Руслан через роботу не зміг вирватися. Всього три дні, а скучили один за одним шалено. Особливо Ганна. Вона взагалі батькова донечка. Боюся, скоро Руслан її розбалує остаточно.

- Зачекайте, - я виставляю руку між стулками ліфта і ті знову роз'їжджаються. Я роблю крок уперед, а потім так і завмираю з дочкою в руках, яка не замовкаючи кричить:

- Тату, тату, тату.

У ліфті окрім нас двох стоїть Олексій. Мій колишній чоловік. Стулки ліфта закриваються і ліфт піднімається нагору. Ми так і дивимося один на одного мовчки, з напругою у погляді.

Олексій розглядає спочатку мене, а потім не зводить очей з малої.

- Гарна. На тебе схожа, Алю, - здавлено вимовляє він і вимучено посміхається.

- Дякую, - говорю тихо і сильніше стискаю пакет із нашим обідом. Заскочила дорогою до ресторану та взяла на виніс, щоб не порушувати нашої з Русланом традиції. В останні місяці, щоб не збожеволіти вдома, я приїоджу до нього в офіс то на каву, або пообідати.

З Олексієм за останні два роки ми бачилися всього три рази. У коридорі будівлі. Пройшли повз один одного, наче незнайомці. Руслан його хоч і не може терпіти, але гідної заміни так і не знайшов. Ну і гордість. Як без неї? За словами чоловіка, звільнення Олексія виглядало б так, наче Руслан боїться конкуренції та не впевнений у своїй дружині. Я, звичайно, посміялася на таку заяву.

Нарешті ліфт зупиняється на потрібному поверсі і я видихаю. Атмосфера між нами надто напружена.

- Радий, що в тебе все добре, Алю, ти цього заслужила, - каже мені на прощання і я киваю у відповідь.

- Тату! Тату! - Голосно кричить донечка, впізнавши вже звичну їй обстановку офісу.

- Зараз побачимо нашого татуся, зайчику.

Я йду вздовж коридору і у всіх співробітників, які йдуть мені на зустріч, з'являється посмішка на губах, варто їм побачити нашу крихітку. Вона смішно махає всім ручкою. У нас із Русланом вийшло справжнє диво.

- Привіт, - я штовхаю двері його кабінету і зазираю усередину. Чоловік сидить за робочим столом, за нашої появи піднімає погляд.

- Привіт. Як мої дівчатка? - Він піднімається зі свого місця і підходить до нас, забирає в мене дочку, цілує її, потім обіймає мене. - Скучив за вами жахливо. Більше самі нікуди не поїдете. Вдома так порожньо одразу стає і мені неспокійно.

- Боюся, скоро в нашому будинку стане ще веселіше, - загадково посміхаюся чоловікові і його брови запитливо злітають вгору.

- Не кажи, що ти таки привезла з села тих кошенят.

- О ні, у мене є дещо краще.

Я кладу на стіл їжу і плюхаюсь у м'яке крісло. Намагаюся здаватися максимально загадковою.

- З цього моменту... ні не з цього. Зараз це вже не має значення. А ось через вісім місяців, Руслане, ми з тобою починаємо оберігатися. Тому що народжувати раз на два роки я більше не погоджуюся.

До нього здається зовсім не доходить про що я.

- Я вагітна, господи, чоловіче.

- Не може бути, - вражено вимовляє він.

– Ще як може! Сьогодні у лякаря була. Підтвердилося.

- Це ж диво справжнє! Ганно, ти чула? У нас буде братик чи сестричка.

Руслан підходить до мене та цілує. Ми сміємось. Здається, я не помилилася, коли дала йому ще один шанс. Тому що з ним я щаслива. По справжньому. І ми на це щастя заслуговуємо.

 

Дякую усім хто прочитав книгу! Буду рада бачити всіх в новинці "Татусь з обкладинки" , яку ви можете знайти на моїй сторінці.

Анотація до книги "Татусь з обкладинки"

— Ксеніє, ти не повіриш, але я знайшла батька твоєї дитини! – залітає у мою квартиру подруга.
— Що? Де ти його знайшла?
— На обкладинці! – видає вона.
— Це жарт? Якщо так, Іро, то невдалий.
Подруга жбурляє на стіл журнал.
— Ось! Помилуйся! Татусь твоєї дитини на першій сторінці глянця! Молодий мільйонер, фінансовий геній та завидний холостяк країни!
— Це не може бути він, Іро. Схожий, але не він, - категорично заявляю я, бо інакше моя історія виглядатиме як казка про Попелюшку...

Я всього на всього завела знайомство з одиноким красенем за столиком і навіть уявити не могла, що в дешевому нічному клубі можна було зустріти мільйонера Леона Вересова! А коли через місяць я намагаюся сказати йому про свою вагітність, щось йде не так і я влаштовуюсь працювати його особистою помічницею!

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍

Кінець

З цією книгою читають Еротика 186802 Колишній Ульяна Соболева 534517 Романтична еротика 359875 Вільні стосунки з босом Ольга Вісмут 884331 Сучасна проза 371721 Стань моїм першим Адалін Черно 601129 Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно