Диво для генерального - Аріна Вільде
Щоб заспокоїтися йду до вбиральні, вмиваю обличчя холодною водою. Потім закриваюся в кабінці і одразу ж у вбиральню забігають троє дівчат. Каблуки голосно стукають по підлозі. Дівчата весело сміються.
- Ти так і не розповіла, як тобі вдалося Багірова до рук своїх прибрати? Він ніколи на жодну жінку в офісі уваги не звертав.
Я завмираю у кабінці, забуваю навіть як дихати.
Це й є нова жінка мого чоловіка? Хочеться виглянути та побачити її. Не те щоб мені було не всеодно, просто цікаво на кого він проміняв мене і наш багаторічний шлюб.
- Хм, крапелька хитрості і він мій, - зарозуміло заявляє та.
Я вся перетворююсь на слух.
- Ну Христино, не томи. Присягаюся, я нікому.
- І я! Нумо.
- Все дуже просто, я посварила їх із дружиною. Ми були у відрядженні і я пробралася до нього в номер, доки він приймав душ. Зробила кілька відповідних фото, відправила його дружині з його телефону. Я пароль давно підгледила у нього. Ну, і ця дурненька повірила. А як не повірити, коли інша жінка відправляє тобі з телефону чоловіка такі повідомлення? Ось вона його в зраді й запідозрила та подала на розлучення. Не думала що це буде так просто. Хоча, подейкують, вона перед тим як подати на розлучення ще й дитину від іншого чоловіка нагуляла. Тож я Олексію, вважайте, добро зробила.
Мене захльостує лють. А ще сором. Це що виходить?... Льоша не зраджував мені? Господи, якщо це правда, то що я наробила дурна? Хоча, зачекайте, адже він сказав, що одна зрада точно була.
Голова йде обертом від нової інформації та здогадів. Я чекаю коли дівчата підуть, на ногах, що не гнуться, залишаю вбиральню і йду коридором.
Ноги самі мене несуть до фінансового відділу. Мене трусить. Я хочу розчавити ту Христину, яка увірвалася в моє життя і все зіпсувала.
- Мене шукаєш? - На зустріч йде Руслан. – Передумала щодо вечері? - Він усміхається мені, у мене ж перед очима все пливе.
- Не зараз, добре? – відмахуюсь від нього та зупиняюся біля кабінету начальника фінансового відділу. Мого колишнього чоловіка.
Я маю з'ясувати все. Прямо сьогодні.
Я стукаю кілька разів і штовхаю двері. Льоша побачивши мене хмуриться. На обличчі здивування.
- Привіт, - він підводиться зі свого місця, так і завмирає, не знаючи куди себе подіти.
- У мене до тебе коротка розмова, не хвилюйся, вимагати твого звільнення я не збираюся, - посміхаюся я і зачиняю за собою двері.
Льоша прочищає горло.
- Добре. Що за розмова? До речі, машина так і стоїть під будинком, ти її не забрала.
- Вона мені не потрібна.
- Я погарячкував тоді, зрозумій. Машина твоя, я можу тобі ключі на роботі віддати, якщо хочеш.
Я влаштовуюсь у крісло навпроти нього.
- Я не про це прийшла поговорити, - нарешті до мене повертаються сили. - Хочу, щоб ти звільнив Христину. Це твоя секретарка?
- Христина? Вона – мій заступник. Чим тобі вона не догодила.
- Ти можеш мені не вірити, але я щойно дізналася, що це вона надсилала мені ті повідомлення.
- Які повідомлення?
- Що ти мені зраджуєш. Що ти маєш іншу жінку. Коли ви були у відрядженні, вона надіслала мені фото твого номера, розкиданого одягу і тебе в душі.
Вираз обличчя Льоші змінюється миттєво.
- Це точно? - він ледве стримує себе від гніву, причому я не можу зрозуміти на мене сердиться або на неї.
- Інформація з перших вуст.
- Дідько, я придушу її! - Гаркає мій колишній чоловік і б'є кулаком по столу.
На якийсь час між нами запанувала тиша, кожен думає про своє.
- Але це все одно не змінює того, що ти мені зрадив рік тому.
- Не змінює, - погоджується зі мною Льоша. – Якби я міг повернути час назад, я все змінив би.
- Але змінити нічого не можна, Льош. Так що давай зробимо так, щоб у стінах компанії ми як могли не зустрічалися. Просто ігноруй мене, якщо раптом побачиш. Я тобі за це буду вдячна.
Я встаю з крісла, але питання колишнього чоловіка змушує завмерти і затриматися.
- Що в тебе з нашим генеральним?
- Це тебе не стосується.
- Він знає, що ти вагітна? – летить мені слідом, коли я покидаю його кабінет.
І одразу ж натикаюся на злого як чорт Руслана.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно