Бездоганна наречена, або Страшний сон проректора - Ольга Обська

Ентоні відступив, даючи Габі зробити крок уперед. Вона увійшла й одразу відчула, як її огорнуло тепле повітря. Напевно, у вітальні розтоплено камін.

— Я на тебе чекав саме сьогодні.

Його голос торкнувся Габі одночасно з його руками — він допоміг зняти кардиган.

Чомусь все відразу пішло не за її сценарієм. Габі не планувала розлучатися з верхнім одягом, навіть незважаючи на розтоплений камін. Вона ж розраховувала, що їхня розмова триватиме хвилин десять, не більше.

Ентоні повів її до вітальні. З кожним кроком все ближче було до тієї хвилини, коли доведеться розпочати важку розмову. Але і цей її план знову було порушено. Розмову почав Ентоні. Він розвернувся до неї і несподівано спитав:

— Габі, ти чекаєш дитину?

Вони ще навіть не дійшли до вітальні. Вони ще навіть не сіли у різні крісла, щоб їх розділяв простір. Вони були у тісному коридорі. Занадто близько. Ось він, вона. Його очі, її очі.

— Так, — Габі змогла відповісти, не розриваючи зорового контакту.

Гостре почуття пронизало наскрізь. Він знає. Це більше не секрет. Він тепер завжди знатиме, що та їхня божевільна ніч, освітлена диким полум'ям каміна, дала початок новому життю.

— А як ти зрозумів? Вже помітно?

Вона опустила погляд на живіт. І його погляд ковзнув туди ж. А наступної миті він, ніби щоб переконатися, приклав долоню. Так ніжно, що подих перехопило.

Адже вона збиралася не допустити дотиків. Вона знала, як вони на неї діють. Вогонь народився всередині та почав солодко палити.

— Він іноді рухається. Але так ти нічого не відчуєш. Притисни сильніше.

Що Габі каже? Навіщо?

Ентоні все одно був обережний. Повільно провів долонею з ніжним натиском зверху вниз. Це тортури. Як їх витерпіти?

— Габі, — він обійняв її. Інакше вона впала б — коліна підкошувалися. — Ти зробила мене щасливим, — прошепотів на вухо. — Я знаю, ти прийшла сказати щось болісне. Але це все не має значення. Наразі нас троє. Решта не має сенсу.

Габі здригнулася на слові "троє".

— Ти не розумієш! Нам ніколи не бути втрьох! — сльози виступили на очах.

Він ніжно цілував її в маківку, притискав до себе, а вона, борючись зі сльозами, розповідала, що єдиний спосіб врятувати малюка — розлучитися назавжди…