Бездоганна наречена, або Страшний сон проректора - Ольга Обська

— Я вже знаю, хто в мене буде, — хрипко прошепотіла Габі у відповідь на його провокацію.

— У нас, — виправив він і завмер.

— Син. Нехай буде Єжи? Тобі подобається?

Син. У грудях народилося незнайоме щемливе почуття. Ніжність. І бажання оберігати. Просто на очах у Ентоні виріс звір. Звір, який будь-кого на шматки розірве, хто посміє нашкодити його родині.

— Єжи, з цієї хвилини, ти під моїм захистом, — сказав він цілком серйозно, звертаючись до її живота.

Габі усміхнулася. Так сонячно. Вперше за сьогодні. І він вирішив зацілувати її посмішку. Ентоні діяв із таким натиском, що змусив її відкинутися на подушки… І раптом знову почув квапливі кроки. Прокляття! Джозеф повернувся? А бодай йому! Ентоні здивовано дивився на того, хто до них увірвався. Цього разу це був не Джозеф, а Ян.

Чому сьогодні брати вламуються до Ентоні з такою безцеремонною рішучістю, ніби біжать рятувати від навали летючих крокодилів?

 — Ееее… — рішучість Яна кудись поділася. — Чудовий ранок, чи не так? Я… ем… за сіллю. Не знайдеться?

— Ні. У мене теж сіль має здатність закінчуватися о п'ятій ранку. Навідайся до Джозефа. У нього точно є. Він у нас кулінар, — Ентоні поглядом вказав братові на двері.

Той, гад, підморгнув і вийшов.

У поведінці братів було багато дивного. Вриваються, сіль їм подавай. При цьому ні один, ні другий не здивувався, побачивши Габі. Наче вже знали, що вона тут. Втім, поки що Ентоні не хотілося аналізувати їхню поведінку — не до цього. Він збирався продовжити з того місця, на якому зупинився.

— Більше нас ніхто не потурбує, — пообіцяв він, пригортаючи Габі до себе.

— Не була б я така впевнена, — чомусь усміхнулася вона.

— Обидва брати вже задовольнили цікавість з приводу наявності солі. А крім братів ніхто не наважиться потурбувати мене о п'ятій ранку.

І хоча Габі, як і раніше, виражала веселий скепсис, Ентоні був упевнений, що на цьому візити закінчилися. Сусіди по професорському містечку — люди солідні, і в такий час доби в гості не ходять.

І тільки він закінчив аргументувати і зібрався надолужити втрачене, як у коридорі пролунав звук кроків. Причому такий, ніби табун коней мчить. І ось уже кого Ентоні не сподівався побачити о п'ятій ранку у своєму особняку — від подиву очі на лоба полізли. До вітальні повним ходом увірвалися студентки: Тереса, Валерія та Злата. А вони як сюди потрапили? Брати хоч код від магічного замка на дверях знають. Чи Ентоні забув його закрити? Але грець із тим «як?», інше питання «навіщо?».

Залишалося тільки риторично запитати:

— Дівчата, за сіллю?

_____________________________________

Друзі,
сьогодні діє ЗНИЖКА на мою найвеселішу романтичну історію-антидепресант "Наречена на тиждень, або Моя навіки". Запрошую!:)