Бездоганна наречена, або Страшний сон проректора - Ольга Обська

— Ой, він ворухнувся, — Габі, яка, здавалося, задрімала, несподівано стрепенулася і подивилася на Тересу широко розплющеними очима.

— Хто він? — Тереса відірвалася від підручника.

Вона коротала вечір у кріслі, хоча варто було б вже лягати спати. Але вона все одно не заснула б. Злата і Лера пішли у пожежну вежу, і Тереса напружено чекала їхнього повернення. Чи вдасться їм дізнатися щось таке, що змусить Габі передумати тікати? Вони все не поверталися та не поверталися. І це було не найкращим знаком — мабуть, поки що в них нічого не вийшло.

— Хто він? — повторила Тереса запитання, здогадуючись, що Габі щось наснилося.

Ось тільки незрозуміло, чи був сон добрим чи поганим. Обличчя Габі виражало дуже широкий спектр емоцій: і подив, і радість, і схвильованість.

Тереса пересіла з крісла на ліжко, де лежала Габі, і взяла її за руку.

— Він — це Єжи, — пояснила вона і притиснула долоню Тереси до свого живота.

— Твоє маля? — Тересу теж захлеснули емоції. — Тепер він і таке вміє?

Як дивно! Маленька жива грудочка під серцем у Габі вже дає про себе знати. Він уже так виріс, що може привітати маму: ось він я, тут, мамо, відчуваєш?

Габі посміхалася, а в очах блищали сльози.

— Єжи, мій маленький, я тебе чую.

І у Тереси сльози на очі наверталися. Вона раніше ніколи про це не замислювалася, навіть не знала, наскільки це зворушливий і хвилюючий момент — вперше відчути ознаки життя немовляти.

— Моя магія дозволяє побачити ментальний образ дитини, яка ще не народилася, але це якщо мова йде про чужих дітей. Вагітність відключає дар, — Габі похитала головою. — Лише на ранніх тижнях я могла відчувати ментальне поле Єжи, а потім зв'язок перервався. Мені було дуже тривожно. Але тепер я знову зможу відчувати свого малюка. Нехай не ментально, а як усі звичайні мами — коли він ворушитиметься… Ой! Помітила? Знову! — Габі засяяла.

Відчуття було ледь вловимим. Це найнезвичайніше, що колись відчувала Тереса.

— Дивовижно, — усміхнулася вона.

Не зовсім слушне слово, щоб передати всю повноту емоцій, але іншого не знайшлося. Як ще описати те захоплення, коли відчуваєш нове життя, що прокидається під твоєю долонею.

Було радісно за Габі і водночас гірко. Емоції, які накотили на неї сьогодні, мав би розділити з нею батько малюка. Вони мали разом пережити і відчути цей момент.

Тереса глянула на годинник. Де ж Лера та Злата? Як хотілося, щоб у них все вийшло!

Подруги не повернулися ні за годину, ні за дві. Габі давно задрімала, а Тереса все чекала і чекала. І ось, нарешті, пролунав стукіт у двері. Вона підскочила з крісла і кинулася відчиняти, на ходу зрозумівши, що за дверима не подруги. Навіщо їм стукати? І справді пізнім гостем виявився незнайомець. Він представився посильним і, передавши Тересі коробку, зник.

Коробка дуже зацікавила її. Перетягнута яскраво-червоною атласною стрічкою, вона підозріло нагадувала подарунок. Але сьогоднішній день не був святом і подарунків не передбачав.

Тереса, сповнена гострою цікавістю, прилаштувалася в крісло вивчити вміст пакунка.

До стрічки була приколота записка, яку Тереса з нетерпінням почала читати.

Не розбудив? Хоча навіщо я питаю, знаю, що ти не спиш. Мені також не спиться. Між іншим, через одну гарненьку розумну студентку.

До речі, я от про що подумав. Ти ж любиш логічні загадки? Ось дивись, ти вважаєш, що на мені пристріт, що змушує робити тобі пропозицію. Припустимо, це так. Але на мені немає пристріту, що змушує робити тобі подарунки. А мені так сильно захотілося зробити тобі подарунок, що не зміг встояти, незважаючи на пізню годину. Про що це свідчить? Впевнений, твоя бездоганна логіка, яка зазвичай доводить мене до білого жару, тебе не підведе.

І чому Тереса читала все це з усмішкою? І серце калатало так, як не годиться калатати, коли студентка читає записку проректора, а лише коли наречена читає записку нареченого.

Він хвилює її. Сильно. У неї серце завмирає, коли думає про нього. І тепер, коли прочитала записку, їй смертельно захотілося його побачити. Так нестерпно, що хоч бери екіпаж і їдь у його особняк, і вимагай від нього пізньої вечері… Тереса знала, що з нею відбувається. Це дивно і це незбагненно, неймовірно і неправдоподібно, але вона закохалася в Джозефа. Найбезсоромнішим чином. По-справжньому, до печіння в сонячному сплетінні. Так, як про це пишуть у книгах, а може й ще сильніше.

І загадку його логічну вона розгадала. Це ще одне освідчення в коханні. Найпрекрасніше і найвитонченіше, яке тільки може бути. Виведене з аксіом, шляхом логічних доказів, як теорема. Яка насолода для мізків! Ммммм... Чудово, коли твій чоловік такий до біса логічний і розумний. Хоча в іншого Тереса закохатися і не могла.

Лише десь у найдальшому куточку душі причаївся зрадливий холодок: а що як це все-таки прояви пристріту? Як же хотілося скоріше з цим розібратися! Завтра Бланка зустрічається з Валенсією. Тереса вже написала записку, яку відмінниця має передати своїй наставниці. Там вимога термінової зустрічі та зухвалий шантаж, щоб Валенсії самій захотілося якнайшвидше зустрітися з Тересою та Джозефом. Була надія, що, може, вже завтра ввечері вдасться побачитися з проклятійницею і вона зніме з Джозефа прокляття.

Заспокоївши саму себе тим, що чекати залишилося недовго, Тереса нарешті зайнялася подарунком. Відкрила коробку і тієї ж миті опинилася у легкій хмаринці дивовижного шоколадного аромату. Акуратно обгорнуті рифленими паперовими серветками, на дні коробки лежали три крихітні тістечка. Це було асорті! Усі три різні, хоч і оформлені в одному стилі. Тереса відчула повне естетичне захоплення. Одне виглядало як кошик з білковим кремом та фруктами, інше — смугастий шоколадний бісквіт, прикрашений коктейльною вишнею, третє — міні-рулет з абрикосовим конфітюром.

Джозеф приготував це сам — кожну з трьох солодких спокус. Тереса анітрохи не сумнівалася в цьому. Але вона не зможе їх з'їсти! Це ж варварство — чинити замах на ці витвори мистецтва! Чи зможе? Хіба можна встояти перед цим ароматом?