Не в красі щастя - Ангеліна Кріхелі

Давно забута ранкова толкучка на зупинці громадського транспорту не сприяла остаточному пробудженню. Встати Аліна встала. Тепер ще й на годину раніше належного, щоб вигуляти цуценя, що радісно виляло хвостом, із захопленням вивчало новий величезний світ.

Але прокинутися ніяк не виходило. Вчора вони обійшли кілька магазинів у пошуках необхідного для пухнастого малюка. Потім повернулися додому. Було вже темно. На годинник поглянути виявилося в буквальному значенні ніколи.

Роман все ж таки увійшов до будинку. Вийшло це якось само собою. Допоміг занести важкі обновки, застряг на порозі, підказав розгубленій Аліні, що втомилася, що до чого.

Вибрати спальне місце для собаки виявилося складно, враховуючи, що він стрімко зростатиме, а міняти місце небажано.

Вона заварила чай зі своїх скромних запасів, а він розпаковував покупки. Непомітно перейшли на "ти", вирішивши, що спільна "дитина" таки зближує. А дбати про малюка їм доведеться неодмінно вдвох.

Пушистик був дуже радий увазі двох закоханих у нього людей. І слухняно вирушив спати, коли Роман заявив, що такий собака повинен мати чіткий режим. Тут уже про порядок дня згадала й Аліна, вперше глянувши на час, що наближався до першої години ночі.

Делікатно уточнивши, що режим є не тільки у цуценят, дівчина випроводила слідчого, що вибачався, вмилася і плюхнулася на ліжко, не роздягаючись.

Натягла теплий плед. Тонкі стіни старого будинку не хотіли зберігати у квартирі тепло.

Відчула, як матрац прогнувся. Спершу стрепенулась злякано. Але наступної миті зворушливо посміхнулася. Їй у ніс тицьнулася золотиста мордочка.

Голд обнюхав господиню і задоволено згорнувся клубочком перед нею.

Аліна посміхнулася. Ну так, а вони наївні вибирали місце у квартирі для собаки.

Хазяйкою бути їй зовсім не хотілося, скоріше старшим товаришем. Дівчина вирішила, що може дозволити собі трохи балувати вівчарку, поки та ще маленька. Ну і тому, що строгий дядько Рома займеться дисципліною сам, звісно.

З цією солодкою та щасливою думкою вона заснула. А вже за три години пролунав передзвін будильника. Моторошно дратівливий. Машинально відключивши його на дисплеї свого телефону, Аліна насилу розліпила ніби присипані піском, почервонілі від втоми і недосипання повіки, і знехотя поплелася у ванну. Цуценя за нею.

Біля дверей вона суворо подивилась на нього і навіть погрозила пальцем.

- Хлопчики не ходять із дівчатами в душ! Чекай тут.

Цуценя напрочуд осмислено схилило голову на бік,  маючи сумніви щодо почутого.

- Ну гаразд, ходять, - здалася Аліна. - Але ти все одно чекай тут.

Голд так сумно зітхнув, що дівчина мало не засоромилася і здалася. Однак вчасно усвідомила, що й діти так вивчають межі дозволеного. І якщо зараз піти на поступки, то так буде завжди. Любов тоді перетвориться на гнітючу вседозволеність. Їй це треба? Не треба.

Тому вона обдарувала собаку строгим поглядом, що дався не без труднощів, і зачинила прямо перед засмученою мордочкою двері.

Анітрохи не збадьорившись за допомогою води, сонно поплелася в кухню, щоб влаштувати їм обом трапезу: Голду сніданок, а собі - перекус у ланч-бокс. Жодних кафе. Сувора економія. Особливо з появою ще одного голодного рота.

Той із щасливим чавканням уплітав приготовлене за чіткими інструкціями Романа собаче харчування. Аліна тим часом збиралася, внутрішньо мандражуючи на тему першого робочого дня.

На прогулянці Голд, що гордо крокував поруч, викликав у Аліни посмішку розчулення. Маля поводилося, як доросла собака. Наче знав, що йому належить охороняти свою господиню від ворогів.

Варто було подумати про останніх, як посмішка відразу сповзла з обличчя. Адже при цьому може постраждати й сам пес. Чим вона тільки думала, погоджуючись на цю авантюру?

Ситий, нагуляний і вимитий Голд задоволено ліг на приготовлений для нього лежак, підклавши під мордочку лапки і проводжаючи Аліну поглядом, сповненим розуміння.

Не втримавшись, на прощання погладила песика і веліла поводитися добре за її відсутності. Хитринка в його погляді у відповідь змушувала сумніватися, що він буде дотримуватися настанов.

Тепер же їй треба було втиснутися в переповнене маршрутне таксі, встояти в натовпі таких же сонних людей, які постійно рухаються до виходу і в зворотний бік, приречено снують день у день на постилу роботу. Цікаво, чи швидко вона перетворитися на таку ж похмуру істоту?

Буквально пережована і виплюнута натовпом на тротуарі необхідної зупинки, Аліна старанно поправила нехитрий одяг. Знайшла ще один бонус-плюс оверсайзу – можна і не поправляти. Впіймала себе на тому, що саме так і починається спуск у нетрі недоглянутості, але відкинула думку як неактуальну на даному етапі.

Тим більше, що через дорогу перед входом до величезного бізнес-центру вже нетерпляче ходила Марина, чекаючи її.

- Нарешті! - трохи роздратовано вигукнула подруга, сплеснувши руками, щойно вона перейшла дорогу.

Окинула дівчину оцінюючим поглядом і залишилася задоволена побаченим.

Аліна про всяк випадок зиркнула на годинник: раптом запізнилася і її довелося довго чекати. Але ні, до початку робочого дня залишалося ще двадцять хвилин.