Щастя за мільйон - Ангеліна Кріхелі

Катя завмерла біля дверей, боячись повірити у почуте.

- Вибачте за зайву креативність, - з хитромудрим поглядом зауважив новонабутий начальник. - Але можете мені повірити, на посаду його помічниці з перспективою одруження мріють потрапити надто багато вже колишніх співробітниць. Тож я вирішив перевірити. Щоб не марнувати ні ваш, ні наш час. Це, як відомо, — гроші.

Катерина недовірливо обернулася. Він їй теж начальник чи тільки Стас із невідомим по-батькові?

- Та й звільнитися одразу ви не можете. На договорі, - він вказав кивком голови на зім'яті нею в пориві гніву документи, - стоїть ваш підпис. Звільнитись без виплати колосальної неустойки до закінчення випробувального терміну ви не можете. Будь ласка, ставтеся до нас з іронією та гумором. Це врятує вашу психіку під час роботи в компанії, – добродушно порадив красень.

Катя посміхнулася.

- Так, без гумору з вами явно не можна. Жодної валеріанки не вистачить. Дивні ви... Але в багатих, мабуть, свої чудасії.

- Вибачте мене ще раз, Катю, - Льоша покаянно впустив голову на груди, поволі спостерігаючи за нею. - Я тепер спокійний і радий, що ви в нашій команді. А Стасу не кажіть, будь ласка. Розсердиться на мене. Сьогодні відпочивайте, а там уже після вихідних і почнете працювати.

Катя вдячно і трохи розгублено кивнула, думаючи, як би вона сама перевіряла співробітників, якби мала мільйони. Ніхто не хоче ставати легкою здобиччю для шахраїв та ледарів.

Як тільки двері за нею зачинилися, Льоша плюхнувся в крісло, яке дівчина щойно займала. Вловив тонкий аромат лугових трав і посміхнувся.

Добра, відходлива, не кричуще красива, скромна. Те, що треба Стасу після всієї цієї страшної історії, яка мало не загубила другові життя. Адже як вміло зображала і любов, і вагітність, і спроби накласти на себе руки, коли друг дізнався, що вагітність справжня, тільки батько - не він. Хто? Складним виявилося питання. Насилу відкачали в лікарні. Або теж вдавала? Лікар у списку можливих батьків. Стас спочатку шукав свою провину в тому, що сталося, потім шляхи виходу гніву і ненависті, потім забуття в обіймах інших жінок. Але вони лише наголошували на закономірності: чоловік з грошима для жінки не має душі. Він лише мішок хрустких, свіжонадрукованих банкнот. Вибираючи між відчуттям себе нікчемністю, не гідною щирого кохання, і зневагою до всіх представниць жіночої статі, вибрав останнє. Принаймні зовні. З того часу жодній жінці вірити не може. Всюди йому віроломство мерехтить. А може, й не здається зовсім.

У всякому разі, саме ця історія стала причиною подальшого конфлікту Стаса з батьками. Оскільки дівчина примудрилася нахабно заявитися до них додому з новонародженим на руках, коли про неї почали потихеньку забувати. Притарабанила з собою липовий висновок про батьківство і спробувала переконати його матір, що дитина від батька Стаса.

Треба віддати належне мудрій і добре вихованій Ганні Леопольдівні, матері Стаса, яка впевнено виставила панночку за двері перш, ніж поставити чоловікові лише одне питання гранично спокійним тоном:

- Це правда?

Батько так само спокійно заперечливо похитав головою і дуже вчасно обійняв єдину улюблену жінку. Тому що наступної миті вона знепритомніла. Коли образа Стаса відступила, він жартував, що навіть вдячний підступній відьмі. Саме цей випадок допоміг виявити серцеву патологію, яка довгі роки незримо точила здоров'я мами.

Але тоді Стас був надто засліплений власним болем. Коли мама залишилася на стаціонарному лікуванні у клініці, запитав:

- А я хоч рідний син? Бо не знаєш, що від жінок чекати. Мати теж жінка.

Дзвінкий ляпас колишнього боксера швидко вправив синові мізки.

Він схилився віч-на-віч єдиного сина максимально близько і грізно сказав:

- Мати – це мама. І тобі, сосунок, вона тільки мамою буде завжди. Чи не кожна брехлива сучка жінка. Не кожна жінка мати. Але кожна мати для дітей лише мати. Решта її особиста справа. Для мене вона – сенс життя, а не просто жінка. І якщо вона не перенесе це потрясіння, яке частково виникло з твоєї вини, я зітру в порошок кожного, хто причетний до цього обману. Усвідомив?

Стас тільки кивнув, протверезнений словами батька.

- І ще! Із завтрашнього дня ти берешся за роботу в компанії.

- Але, тату!..

- Досить, нагулявся! - гаркнув глава сімейства так, що медсестра, що проходила повз, злякано втиснулася в стіну. - Колись нас з матір'ю не стане. Ти маєш очолити компанію. І я дуже не хочу, щоб ти просрав наше з Ігнатом дітище так само швидко та яскраво, як і першу частину свого життя. Я все сказав, – гаркнув батько.

Тяжко глянув на сина з-під зведених на переніссі брів і повернувся до палати дружини.

Слово він своє дотримав і вже наступного ранку почалися суворі трудові будні Стаса на благо сімейного бізнесу. Благо, Льошка впрягся в це раніше і чим міг активно допомагав. А через місяць обидва їхні батьки урочисто заявили, що відходять від справ, передаючи до рук синів всі сімейні капітали.

Стас ще довго тягав мамі величезні букети та дорогі подарунки, змушуючи жінку дивуватися і переживати за сина. Все вибачався за свої слова, яких вона, на щастя, не чула. Батько тільки посміхався потай. Спершу іронічно, але з кожним разом все тепліше і навіть співчутливо: почуття провини - дуже ненажерливе чудовисько.