Блискавична для ельфа - Марита Полл
— Сподіватимемося, що він нічого не запідозрив, і не доповість королю.
— Чому ти так хвилюєшся про мене? Ну, подумаєш, не потраплю на відбір, велика втрата.
— Все не так просто, як ти гадаєш. Дівчата, які з тих чи інших причин не потрапили на відбір, зникають. Куди я не знаю, але вже не один рік намагаюся з'ясувати. Те, що я теж беру участь у відборі, дає тобі шанс не пропасти безвісти, як інші.
Я закашлялася від такої новини. Як це дівчата пропадають? Куди? Хто за цим стоїть, і навіщо йому це потрібне? Ще мене бентежила фраза секретаря, про те, що всі дівчата без магії стануть дружинами солдатів. Як так то? Виходить, що у відборі немає значення твоє походження, а важлива лише магія?
— Так. Це відіграє велику роль. – відповів Араторн. Ой, я що це все сказала в голос? — Але тобі нема про що переживати. Я маю право вибрати навіть дівчину без магії. - Що? Він зупинився, змушуючи і мене зупиниться, і глянув просто у вічі. — Татія, ще вчора вдень, я не збирався брати участь у відборі. Але після того, як лікар сказав, що ти чиста... Ти мені подобаєшся. Мене ще не тягнуло так до жодної дівчини, як тягне до тебе. Якщо ти не хочеш одружуватися, я відпущу тебе. Але не дозволю, щоб ти була нещасна.
Мною оволоділо збентеження. Чому він через мене бере участь у відборі? І відпустить? У світі, де навіть дівчата без магії, повинні брати участь у відборі і повинні вийти заміж за того хто їх вибере? Він мене відпустить? Він або надто благородний, або має щось своє на меті.
АРАТОРН
Навіть якщо в дівчині не виявиться магії, Араторн твердо вирішив на ній одружитися. І це рішення ставало твердіше і твердіше з кожною хвилиною, проведеною поруч із нею. Але він не сумнівався, що дівчина має магію. Питання в тому, яку? І чи знає вона сама, яким даром обладає.
— Завтра я їду, і сьогоднішній вечір хотів би провести з тобою. - прошепотів він, і схилився до вуха Татії. Який чарівний запах від неї виходить. Араторн не міг їм насолодитися.
— Їдеш? - злякалася дівчина.
— Усього на три дні. Біля кордону з перевертнями не спокійно. Я як голова королівської безпеки, маю особисто все перевірити. Я приставлю до тебе своїх найкращих воїнів, вони подбатимуть про твою безпеку.
— А якщо ні? Що тоді? Араторне, хоч я тут лише день, але довіряю тільки тобі. Сама не знаю, чому.
— Тобі нема про що турбуватися. Серед цих хлопців, буде мій найкращий друг Гварет. Можеш спокійно звертатися до нього з будь-якого питання.
— Добре. Але мені все одно не спокійно на душі. А якщо з тобою, що щось трапиться?
Араторну лестило її занепокоєння. І нехай дівчина сама цього не розуміє, але її тягне до нього так само, як і його до неї.
— Все буде добре. - сказав він і розсміявся, коли дівчина спіткнулася і мало не впала, але він утримав її. — Хіба я можу лишити тебе одну надовго? Ти ж сама себе можеш вбити ненароком.
— Як бачиш, якось дожила до двадцяти років! - надула губки Татія.
— Ти не відповіла... Проведеш цей вечір зі мною? Обіцяю, все буде гідно.
— Якщо ти пообіцяєш повернутись цілим і неушкодженим.
— Обіцяю.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно