Рубінова тінь минулого - Анна Ліє Кейн

Моріар глянув на мене. Мені від цього погляду стало моторошно, і я рефлекторно відступила.

- Так ти справді знайшов спосіб створити кількох Стражів? - Моріар уважно стежив за зміями, але вони поки що тільки вилися біля ніг господаря. Не збільшувалися в розмірах і не виявляли агресії. Ось тільки я чудово розуміла, що все це тимчасово. Несподівано з-під плаща до них повільно спустилася третя. Ще одна при цьому все ще лежала на плечі демона.

- Знайшов, - усміхнувся Аргал. - І тепер мені не можна допустити, щоб ви це виправили.

Страж Моріара зашипів, висловлюючи обурення господаря, але чоловіки не звернули на нього уваги, свердлили один одного поглядами.

- Ти допоміг Наріне?!

- Це не важливо.

- Це злочин.

– І хто це доведе? - ікласта усмішка і повна впевненість у своїй безкарності. У мене навіть з'явилося непереборне бажання влучити чимось важким по обличчю цього демона.

- Якщо тебе не лякає влада Ізаріди, - попередив Моріар. - То можеш чекати дій у відповідь від Міністерства Зовнішньосвітової розвідки та Об'єднаної Ради.

Аргал раптом хрипко засміявся. З рукавів пальта з'явилися ще дві зміїні голови. Та скільки ж їх?! Мене вражав силою єдиний Страж Дорайна, але в цього демона їх тільки за моїми підрахунками вже шість. Моріар коротко вилаявся і відступив на крок.

- Ти правда думаєш, - тихо і запобігливо промовив Аргал. – Що й у цих структурах немає моїх однодумців? А противники навряд чи довго протягнуть, зіткнувшись з армією Стражів. Зараз головне усунути тебе та твого синка.

- Дорайна ти не чіпатимеш! - скаженіючи, загарчав Моріар. Схилив голову, як звір перед кидком. Його обличчя торкнулася демонічна трансформація, очі налилися червоним кольором.

Притиснувши до себе сумку, зробила кілька кроків назад і втиснулась у стіну. Дихання збилося, серце пішло у п'яти, коли Страж Моріара кинувся у бій. Аргал навіть не ворухнувся, коли в його бік полетів потік полум'я. Двоє його змій кинулися на хранителя супротивника, а третій став щитом господаря.

Праворуч від мене раптово щось вибухнуло. Зойкнула, закривши голову руками, але невідома сила жбурнула мене саме в той бік. Ліворуч і ззаду почувся гуркіт, а в спину ще раз штовхнула демонічна сила.

Усвідомити, що Моріар просто пробив хід крізь стіну, а потім завалив його і коридор, приховуючи мене від Аргала, довелося вже на бігу.

Неслася вперед, ледве розбираючи дорогу. Два сходові прольоти, довгий коридор. Двері вже близько. Зверху чути звуки бою, гарчання демона. За спиною гуркіт. Впала стеля і тут же пролунало гнівне шипіння.

Навіть не подумала обернутися. Вже й так усвідомлювала наближення Стража. З усіх ніг кинулася вперед, боячись лише впасти.

Вискочила надвір. Тепер до воріт. Кинула за спину енергетичним згустком. Шипіння. Влучила! Але переслідувач не відстав.

Удар в спину. Тієї ж миті полетіла на сніг, забилася об замерзлу землю. Обернулася, дивлячись на змія, що височів наді мною.

Щільний потік енергії на неймовірній швидкості врізався у хранителя. Змія враз розсипалася порохом.

- Сюди! - пролунав знайомий окрик. Обернувшись, побачила Клода. Тут же підхопилася на ноги, але не встигла втекти.

Пролунав жахливий гуркіт. Укріплена двома демонами стіна гуртожитку таки зламалася. Її пробила вогненна куля, а слідом за нею з отвору, що утворився, вилетіло тіло чоловіка. Воно впало на сніг, мов безвольна лялька. І залишилося лежати бездиханною темною плямою. Лише біле полотно повільно фарбувалося в багряний, і засклені очі дивилися в глибини похмурого неба.

- Швидше! - новий крик Клода змусив мене зірватися з місця і припустити за хлопчиком.