Магія без пам'яті - Мiла Морес

На початку навчального року в академії майже ніхто не дає домашніх завдань. Окрім містера Нотрила. Наприкінці лекції він видав список запитань, які ставитиме на наступному занятті, незважаючи на те, що це лише лекція. Інші викладачі чітко розмежували теоретичні заняття та практичні, сказали, що найближчі два місяці ми вивчаємо лише теорію.

Мені не вистачило часу, щоб хоч прочитати той список, не те щоб підготувати на них відповіді. Мама ганяла з різними дорученнями, тато викликав допомогти в крамниці, бо Тарі не справляється. Увечері довелося самій купати близнючок. Разом з ними помилилася і я. Ну як помилася... Вони мене оббризкали так, що я вважала це за достатні водні процедури. Спати лягла пізно, але схвильований мозок не побажав відключитися відразу.

Лежу в ліжку, слухаю мирне сопіння сестер, насолоджуюся тишею, тому що в нашому будинку вона трапляється тільки в такий пізній час. У голові все крутяться думки. Може я туплю? Варто спробувати також зробити ці десять списків. Містер Нотрил не злий, просто не залагодилося в нас із ним із самого початку.

Раптом він ще пам'ятає, що я називала його збоченцем? А якщо схоже помститися?

Та ну… Якщо буде, значить, не така вже він розумна людина.

Зрештою виконувати нескладні завдання я зможу. Я стільки всього роблю для батька в магазині, причому з раннього дитинства, що вже простежити за графіком викладача… дурниці.

Потрібно все-таки зробити ці списки. А раптом прокотить? А далі я приструню свій характер, стану слухняною дівчинкою. Аби обіцяну зарплатню платили.

Підвелася тихенько з ліжка, пройшла по кімнаті. Думаю, як зробити йому списки. Пам'ятається, що він сам уміє за допомогою магії писати на папері. Той листок з його рекомендаціями досі у мене є, хоч і потерся зовсім. Але текст на ньому чіткий, читаний. Отже, за кілька секунд він може зробити собі хоч тисячу таких списків. І всі імена він знає, звертався до всіх міс і на прізвище. Значить, вивчав особисті справи студентів перед тим, як прийти до групи. Для чого він таке завдання дав?

Я довго думала, очі почали злипатися, накотила втома. Нічого оригінального не вигадала. Зайшла до нашої групи в соцмережах, завантажила список за абеткою, роздрукувала в десяти примірниках. Не знайшлося, щоправда, чистого паперу для цього, тож я роздрукувала на звороті використаних сторінок. Один список на половину аркуша, щоб було компактніше. Все одно впевнена, що користуватися ними викладач не буде. А якщо запитає, чому папір використаний, відмовлюся красиво. Вже вигадала як.

Наступного ранку знову похапцем. Жую хліб з маслом на ходу. У пахві сумка з зошитами та розкладом, туди ж запхала підготовлені списки. Завдяки якомусь диву вони ще не пом'ялися, і близнюки їх не розірвали.

Знову перша пара з містером Нотрилом. Він уже сидить в аудиторії, група теж почала збиратися. На цей раз я навіть не запізнилася. Дожувала хліб уже за партою. Роксі зустрів мене парою тупих жартів, а потім несподівано сів поруч. Я відсунулася, він прослизнув по лаві за мною, відсунулася далі, він повторив свій хід. У результаті я опинилася на краю, де дуже незручно сидіти. Вже приготувалася вдарити його.

- Спокійніше, Лаурі, - піднімає руки перед собою долонями вперед, - чого ти одразу кидаєшся? Я ближче хотів сісти.

- З чого б це? І звідки ти взагалі знаєш моє ім'я? Забув, що я руда?

- Не забув, – каже загадково, сидить до неприємного близько.

- Посунься, мені незручно на краю.

- Ти сама туди від'їхала. Сідай назад, якщо хочеш, - він повернувся на місце, яке займав трохи раніше, показує, що я можу сісти на своє колишнє.

- У тебе з головою все гаразд, Роксі? – дивлюся нахмурено, він усміхається.

- Як завжди, - звернув погляд уперед, ніби вже розпочалася лекція. І тільки тоді я помітила, що за нашою бесідою спостерігають усі присутні, навіть містер Нотрил. Постукує ручкою по столу, поглядає з-під окулярів.

Хм… Навіщо йому окуляри? Хоче здаватися старшим чи розумнішим?

Дивно, але вони йому личать. Додають солідності. Впевнена, що із зором у мага не може бути проблем. Напевно, так студенти до нього серйозніше ставляться. Після вчорашнього флірту з боку Кес, мабуть, вніс зміни у свою зовнішність. Типу це її зупинить. Сьогодні, он, одягла блузу з вирізом до пупка. Показати там, звичайно, є що (не те, що в мене), але вона явно переборщує.

Усміхнулася від своїх думок. Роксі подумав, що це я через нього повеселішала, присунувся ближче. Наші стегна майже зіткнулися.

- Ти порушуєш мої особисті межі, - намагаюся навчати одногрупника, але він не реагує.

Нахилився до мене ближче, я шарахнулася, як від вогню. Нічого хорошого від нього не чекаю. Задумав щось. Он і друзі його спостерігають за нами, Ріен усміхається якось дивно.

- Зустрічатимешся зі мною, Лаурі? - каже на повному серйозі Роксі.

- Ти що дурень? Сядь на своє місце, - киваю йому у бік друзів. - Я на твої жарти колись велася? Не пригадую. Ось і зараз не поведуся. Жарт не вдався.

- Я серйозно, Лаурі. Ти мені подобаєшся. І раніше подобалася. Але я зрозумів це тільки після цього літа, коли ти прийшла вся така… Я хочу з тобою зустрічатися, - тон його справді серйозний.

- Ти трави об'ївся? Ти під заклинанням?