Листи до матері з неволі - Марченко Валерій

В соответствии с требованиями ст.25 УК УССР назначенное наказание в виде лишения свободы Марченко должен отбывать в исправительно-трудовой колонии строгого режима. На основании изложенного и руководствуясь ст. 323 УПК УССР судебная коллегия ПРИГОВОРИЛА:

МАРЧЕНКО Валерия Вениаминовича по ч.1 ст.62 УК УССР к 6 годам лишения свободы в исправительно-трудовой колонии строгого режима и к 2 (два) годам ссылки.

По ст.63 ч.1 УК Азербайджанской ССР, Марченко В.В. оправдать. Меру пресечения до вступления приговора в законную силу оставить прежнюю — содержание под стражей.

Срок отбытия наказания осужденному считать с 26 июня 1973 года. Взыскать с Марченко В.В. в пользу государства 94 (девяносто

четыре) рубля 95 копеек судебных расходов за проведение экспертиз. 39

Письменные и вещественные доказательства оставить при деле, а изъятые в тресте "Укрдорстройматериалы" и Киевском "Свеклосахаротресте" пишущие машинки возвратить их владельцам.

Приговор может быть обжалован7 в кассационном порядке в Верховный Суд УССР через областной суд в течение 7 суток осужденным, с момента получения им копии приговора, другими участниками процесса — в тот же срок с момента его оглашения.

Председательствующий — подпись (Завгородняя)

Примітки матері до "Приговора":

1) Був комсомольцем. Після арешту, через кілька днів у редакції газети "Літературна Україна" зібрали комсомольські збори і друзі (секретар — Ігор Кравченко, вчився на одному курсі з Валерієм), вправляючись і змагаючись між собою в брехні і бруді, виключили з членів ВЛКСМ.

2) Мати Валерія була свідком на суді (!?). Підтвердила, що роботу /.Дзюби бачила, читала, не вважала її забороненою аж до "кримінальної відповідальності", бо про неї скрізь говорили.

3) В дім до подружжя Перваків ввійшов Валерій через свою знайому Світлану Остапець — стюардесу, що працювала на міжнародній лінії, обслуговувала літак. Марина Первак — подруга Світлани, теж стюардеса міжнародних рейсів. На суді Марина Первак зізналася, що вона донесла на Валерія в КДБ. В зоні учр. ВС 389/35 Валерій описав поведінку "стукачки" Марини в нарисі "Моя чарівна леді".

4) На судовому засіданні Юрію Косенку запропонували посвідчити, чи говорив Валерій про повалення радянського ладу. Валерій з лави підсудних спитав — коли я тобі це говорив ? Той, понурившись, відповів "ну, мені так здавалося..." Приблизно такі були всі свідчення — намагання ствердити те, що видушували "делікатними" способами на Володимирській, 33 слідчі Сірик О., Похил Ф., Селюк.

5) Анатолій Чердаклі слідчим дав інші свідчення. На суді вистачило мужності їх заперечити.

6) Врахувати "особу" В. Марченка вимагав весь час прокурор Си-ленко, виголошуючи звинувачення, він не знаходив переконливих аргументів і майже все зводив на особу — не радянською, очевидно, вважав прокурор "особу" Марченка через надмірну комунікабельність, бо в наших умовах "більше трьох — це вже організація", "більше двох — не збиратися". Мабуть ще й тому, що не погодився на неофіційну службу в КДБ, яку

пропонував Валерію кілька разів якийсь молодик. 25 червня цей чоловік у складі групи затримав Валерія біля станції метро "Нивки" для арешту. Огидною була моєму синові сама думка підступності і зради. В таборі він напише нарис "Суки" про стукачів різних рангів. 7) Термін "для обжалования" дуже куций, та ще й перед "новорічними святами". Однак писала... Ще й мені удалося попасти на прийом до самого голови Верховного суду УРСР (Якименко), який, кинувши оком на скаргу, на адвоката, обмежив себе діалогом з матір"ю:

— А ким ви працюєте ?

— Вчитель української мови...

— Так от звідки ваш син націоналіст...

Х-ХІ1973. КДБ.

Мамо!

Купи дві фланелеві сорочки 41 розміру й пофарбуй їх у чорний колір. Десь серед моїх старих речей розшукай стару шерстяну сорочку (вона також чорного кольору). Пофарбуй у чорне і мою сіру безрукавку, ту гуцульську. Полагодь мої чорні туфлі, що на мікропорці. Якщо можна, дістань для мене 50 розміру лікувальну білизну, це потрібно. Попідшивай мої чорні рукавички, що на хутрі. Мамочко, пробач, що завдаю стільки клопоту, але ж більше мені й просить нема кого. Перекажи на моє ім 'я ще 20 карбованців. Порозмовляй з адвокатом, якщо дурень, — то не треба. Сподіваюсь, що дадуть кого-небудь пристойного. Словом, вибери на власний погляд. Ходу справи він не змінить, але деталі може подати

вигідні для мене.

Дякую — Валерій XI 73. КДБ.

Мамочко, цілую!

Все, що ти передаєш — мені дуже до речі. Особливо фрукти, овочі і мед або варення. Так, як ти це робила, і продовжуй. Помідори, редька, морква, яблука, груші, сухофрукти — мені це дуже потрібно.

Здоров 'я загалом в порядку, бо не працюю ж, а вилежуюсь цілими днями. Дві години гуляю. Написав, раніше, які речі треба готувати в далеку дорогу (пофарбуєш дещо в чорний колір), потім, чи одержала записку, де я просив, щоб ти пішла до Ліди Умрилової. Нехай би вона пошила мені утеплену ватянку і ватяні штани, треба щоб було з

подвійного шару ватину та ще чогось. Я написав цю записку і віддав Сірику. Весь час згадую тебе, наш дім. Смутненько, але кріплюся. Слава Богу, що вже закінчили слідство. Тепер недовго — почекаємо суду. Хвилююся, що з тобою. Чи по роботі нема ніяких неприємностей ? Теплих речей поки ніяких сюди не передавай. У нас в камері тепло, а на двір я вдягаюся добре. Черевиків купляти не треба, бо пізніше мені знадобляться чоботи. Поки що все. Міцно цілую тебе, Мар'янку, батька. Всіх вітаю.

Валерій.

P.S. Якщо щось знадобиться, я передам через слідчого.

Січень, 1974. КДБ.

Матусю, добридень! До мене — лише докори з боку всіх. А я ж, повір мені, патякав найменше. Я лише погоджувався з тим, що про мене показували свідки. А вони ж уже наввипередки обливали помиями. Кожен думав, що те, що він говоритиме, залишиться в 4-х стінах. А протоколи допитів усіх були підшиті до моєї справи, і я прочитав, що сказав кожен. Декого викликали просто для підтвердження алібі (що яв той день був там, а не деінде), а він пригадував усі мої націоналістичні висловлювання і який я негідник. Мовилося все найгірше, очевидно з розрахунку: йому все одно сидіти, а мене ж можуть на роботі потривожити. Багато хто на слідстві говорив одне, а на суді почав відмовлятись. Це вже нічого не могло зарятувати, бо суд взяв усе з їхніх свідчень під час попереднього слідства.

Я можу говорити про свою часткову провину перед Кислієм, Потеряйлом та Зойкою. Решта хай не пащекують — сволота. Ти б почитала, що вони тут вигадували, жах! Я кажу про свою часткову провину, бо й тут був шантаж, або... Ще раз кажу, я зізнався в усьому, що торкалось мене і не шкодую, бо мав би 12 років. Мамочко, пишу скорописом, тому всього не можу пригадати. Але дуже тобі вдячний за підтримку, за все. Я не впадаю у відчай, тримаюсь і вірую в краще. Капюшон можеш не відрізувати, бо кажуть там можна буде домовитися й носити. Білизну фарбувати не треба, а верхній одяг кольору лише темно-сірого або чорного. Передай мені сюди все, що хочеш, а я потім розберусь. Купи хлопчато-бумажний робітничий костюм-спецівку 50р. III зріст. Дуже хотів би ще раз побачитись з тобою перед від'їздом. Виконаю все, що ти мені радиш. Цілую міцно: Мар'яну, татка, дідика, бабусю, усім привіт.

P.S. Всі прізвища й адреси бралися з моєї записної книжки.

1973 рік закінчився. В нашу сім'ю кинули бомбу. Бігала, просила, канючила, повзала, голосила... Вірила, бо звикла вірити людям. Адже живу в державі, є її громадянином, у ній діють закони, є права, позначені чітко в конституції. Формально до мене не змінили ставлення на роботі, опублікували навіть планову статтю у методичному журналі. Зі мною нормально бесідували слідчі (Сірик, Похил), начальник слідчого відділу полковник Туркин, начальник слідчого ізолятору Сапожников. Відчувала, що навколо Валерія занадто накручують, бо багатьох в його справі викликають на Короленка, 33. Сама ледве не щодня туди ходила, може, хоч через шпаринку якась інформація про нього пройде.

— Що ж зробив мій син, що вже місяці тримаєте його в слідчому ізоляторі КГБ?

— Та дещо зробив.

— Невже таке серйозне, адже під час обшуку квартири, дачі, робочого місця в редакції нічого не виявили.

— Слідство розбереться.

— То що, будете передавати на суд?

— Мабуть, будемо. — Такі розмови були з Сіриком. Дякувати і просити, щоб не передавали... Кого

просити? Щербицького, Федорчука... Дуже я і моя доля їм потрібні. Тут раді, що є об'єкт, на якому можна ствердити, що "с национализмом в республике еще не покончено... " Це так я думаю вже змучена досвідом... А тоді — знову на коліна...

Наполягла, щоб старий батько, професор Марченко ішов до ідеологів, адже знав їх до біса, шанували його як вченого. Пішов до Маланчука, колись той кланявся люб'язно, але тепер далі приймальної не пустили. Секретарка передала відповідь... "Скажіть професору Марченку, що він сам винуватий у вихованні внука... " Диви, як спотворений ідеолог розцінив горе в сім'ї інтелігента. Це особливо підкосило батька, став хворіти. Він чи не найгостріше відчув крен до сталінських часів.

А суд готували. Накрутили 6 томів люб'язні слідчі. Розправу вчинили над хворим Валеркою, щоб жаху нагнати на літераторів, на "письменничків" (як висловлювався співробітник КДБ). На судовий процес зібрали їх повний зал. Сиділи, не повертаючи очей на

лаву підсудного, мозок і думки пошерхли, язики задерев'яніли...

Горе велике... А духом не занепала. Чомусь вірилося, що Москва допоможе, доберуся до тих, що на горі сидять... Молода ще була.

Мати

Прокуратура СРСР

Прокуратура Гр. СМУЖАНИЦІ Ніні Михайлівні

Української Радянської м.Кш'в,

Соціалістичної Республіки вул. Щербакова. 72/2, кв. 130 І.ІІІ.1974 року

Ваш лист, адресований в ЦК Компартії України поступив до Прокуратури Української РСР, де був розглянутий.

Повідомляю, що Вашому синові Марченку В.В. міра покарання визначена судом у відповідності з тяжкістю скоєного злочину. Підстав для опротестування вироку суду не вбачається. Начальник відділу по нагляду за слідством в органах держбезпеки, старший радник юстиції (підпис) В.Макаренко

Прокуратура СРСР Прокуратура СССР

Прокуратура Української Прокуратура Украинской

Радянської Соціалістичної Советской Социалистической

Республіки Республики

252601, м.Київ.