Листи до матері з неволі - Марченко Валерій

Подивився нині фільм "Судьба" за Проскуріним, чим ти так захоплювалася, не розумію. Ну,

поки все.

(Підпис)

Тітонько, добридень! Даруйте, що зволікав із листом. Все сподівався на мамин приїзд, то прочитайте його аж тепера. Одного листа я написав Ігореві, отже, за лютий додому буде лише один. А мене знову перевезли в Кучино, добре хоч верхи зараз на грузовиках не транспортують. Бо ляка, пак лиха, набрався б, мов Карась із "Запорожця за Дунаєм". Кому легко уявити все, це Миколі.

Тому не зупинятимусь на етапі. Зрештою, минулося без особливих ексцесів. Опинився на новому-старому місці, зустрів старих приятелів, познайомився з новими. Посіла мене одразу сила клопотів: і чи сповістили маму, і чи вона, бува, не виїхала (я сподівався, на початку місяця) і чисто технічні турботи з переадресуванням передплати, наприклад. Працювати поставили наладування шнурів до електропраска "Лисьва". Застерігаю одразу: щоб не заманулося купити, бо я за себе не ручаюся. Як на лихо впали сильні морози, що мені аж ніяк не по здоров'ю, тим більше й почуваю себе не вельми. Отож, мушу зараз качати права на захист нирок. Ваших листів після 31 січня вже не одержував, пишу и не знаю: як ви, що ви? Здається, про твої знімки, що надійшли в січневому листі, я писав. Доречно надійшли 3 стереокалендарики, великі конверти, які я замовляв, від мами. Вже починаю сам хвилюватись за те, що ви хвилюватиметесь без моїх дописів. Звідси вони йдуть досить довго. Приблизно так, як на Україні, в епоху доісторичного матеріалізму. Я, звичайно, докладу всіх зусиль, щоб цей процес якомога прискорити. Однак, це тобі не фізика, й сили протидії часто не дорівнюють силі дії. Дивні люди, нащо їм так довго читати треба? Бібліофіли, мабуть. Якщо мимохідь натрапиш десь у кіоску на № 1 "Жовтня", придбай для мене. Там цікава стаття під рубрикою "Пост імені Ярослава Талана", то вирви й надішли у листі. Ага, я слухав якось тріо Мареничів, справді, чарівно. Навіть не уявляв, що так можна проспівати народну пісню. Я їх розглядав на газетній витинці (маминій), всі — дуже сценічні. Потім бачив ще у "Вістях з України", таки привабливі, маю на увазі кобєт. Знаєш, на шостому році я якось гостро став відчувати відокремленість від того, що вкладаємо в поняття повноцінне життя. З якоюсь жадібністю дивлюся в кіножурналах на киян (закінчення слова закреслено), вдягнутих за незнаною, незвичною для мене модою, випадково почувши по радіо гарну пісню (естрадна, чи не румунська? "Калина"), дізнаюсь, що вона майже заспівана, бо виконується досить довго; з сумом спадає на думку, що ось уже який мамин день народження я відзначаю не з нею. І сни сняться переважно зеківські. Головні дійові особи — кримінальники обох статей з термінами від 3-х до 25. Я втікаю від солдатів з псами, стріляю, а кулі падають, ледь вилетівши з цівки, б'ю, а сили нема. Мають рацію фундатори передового вчення — визначає буття свідомість, визначає.

Твій небіж. 13/11— 1979

P.S. Вибачай, що не дуже розписався. Голова болить та й враження

здебільшого не писабельні, не цензурні. Вітай усіх. Шкода, що вони так

розпорядилися з (закреслено) премією.

Люба мамо!*

Зараз мене, напевно, везуть до Пермі до лікарні. Маршруту не оголошують, тому точно ще не знаю. Але! Ти надішли для харчування телеграфом 10 (десять) карбованців на адресу: Пермь, следственный изолятор УВД, Марченко Валерию В. Спробую звідти або, куди приїду, написати тобі. Щоб мене розшукати, слід телефонувати до Скального, Чусовського р-на, начальнику ИТУВС 389, подполковнику Хорькову, або на стару адресу.

Валерій.

15/11-1979

Добридень, мамо! Від переміни місць доданків — сума, виявляється, незмінна не завжди. Несподівано і негайно ж опинився у великому промисловому, культурному центрі Зх. Уралу. Мешкають тут люди не лихі, дореволюційна назва Ъдь (повніше охопити цей етнічний, психологічний та біологічний феномен спробую в одному з наступних листів). Я не спроможний описати Перм у візуальному аспекті, позаяк, прибувши увечері, бачив крізь шпарину швидкісного авта лише ліхтарні вогні. Тим більше після почутої новини "везуть лікувати" на мене зійшла блаженна полегкість, і я перебував майже в сомнамбулічному стані. Проте віра, що побачення з цим найсвоєріднішим містом Європи відбудеться, зігріває мене, не дає занепасти на дусі. Чому, власне, я й висловив сумнів стосовно відомого правила арифметики, треба ж уже із строком закруглятись. Важко він дається, та найприкріше, що не те обговорити щось, просто посміятись з тобою, вами всіма нема змоги. Той засланницький термін хоч би в цьому легший. Мда, так от і минає етап, пардон, слава мирська (sic transit gloria mundis).

Мені табірне начальство сказало, що вас повідомили по телеграфу (?) про мій переїзд на славетну 36-у зону. Чи так ? Зараз кваплюся писати тобі листа, бо 12 лютого кинув рекомеє тітці, а невдовзі по тому загуркотів потягом у даль. Маю надію цей якось швидше до тебе проштовхнути. Мені потрібно на ларьок гроші, то, будь ласка, телеграфом надішли 15 крб. Крім того сподіваюсь одержати дозвіл на позачерговий пакунок, за медичними показами. Його орієнтовний вміст: 2 бляшанки паштету, 2 — ікри або печінки тріски, 2 — згущені вершки, решта сало й топлене масло. Тільки не суши голови, якщо чогось не буде. Ага, сушеної

* Поштівка

смородини не треба, бо лишилося трохи. Враження складається: можуть дати. Прямо перед від'їздом принесли мені лист із відділу по помилуваннях Президії Верховної Ради УРСР, де сказано, що "длярозгляду питання про помилування гр. Марченка потрібне його особисте клопотання". Я гадаю, тут квапитись особливо не варто. Спершу все гарнесенько обміркуємо, місяців з чотири. Потятко, а як із моргухами? Чи це тепера — саіу problem *? Якщо твоя та й добрая ласка, надішли сюди. Вкладаю до конверта 3 квитанції на передплачені з Києва "Иностранную литературу", "Комуніст України", "Друг читача". Будь ласка, переадресуй їх на домашню адресу. Збирай усе до мого приїзду на заслання, відтак надішлеш. Я б їх сам переадресував на табір але, хтозна, чи повернуся на старе місце, крім того, вони цілорічні і треба буде на когось передоручати, це пов'язано з новими клопотами, отож краще зробити, як я прошу. Вибач, що зайве турбую, але, бачиш, то не моя провина. Чи надходить "Mozaika" ? Через оцю смиканину я геть згубив тяму. Чекав, що ти приїдеш на початку лютого і тому не привітав із Днем народження. А до Алоччиного листа забув покласти листівочку. Ти вже пробач, ріднесенька, що так забарився. Ну, дарма. Рік, все одно, ювілейний. А що згадував і віншував тебе 7 лютого, можеш бути певна.

Перше враження про пермських медичних світил більш-менш. Тут краще годують (навіть безсолева дієта), їм справжнє м'ясо і обіцяють, що щодня питиму молоко. До цього додай запевнення провести повне обстеження і те, що кажуть правду, вимірюючи тиск (в п'ятницю другого дня по приїзді був 180 на 120). На цьому поки що закінчую. Всій чесній родині палке вітання.

Валерій.

19/11-1979

Люба мамо!

Та моя провина, що завдаю тобі стільки горя, все таки є нашою спільною. Адже, якби я малим не слухав книжечок, котрі ти читала мені після дитсадка, або добре не вчився, щоб бути розумнішим (як ти від мене завжди вимагала), якби я мав на думці красти, беручи чуже, чи дбати лише про своє, забуваючи про всіх і все, тоді ти могла б сказати, що все закладуване тобою в дитину не прийнялося. Але сталося так, як ти того бажала, і не варто нарікати, що воно поціновано в спосіб абсурдний,

* Ціла проблема (польс.)

З12

протилежний єдино можливому. Хочу побажати тобі, рідна, стійкості у твоїх навчательських засадах. Я щиро вдячний тобі за все і зичу в день 50-річчя завжди такого недостатнього щастя, здоров'я та витримки (останнє задля мене особисто). Твій син.

7/11-1979 Урал

ТЕЛЕГРАМА 614600, г.Пермь, ГСП-142, ул.Клименко, ИЗ-57/І Главврачу

Убедительно прошу телеграфировать состояние здоровья Марченко Валерия разрешение на свидание продуктовую посылку.

252111, Киев, Щербакова 72/2 кв.130 Смужаница З оплатою ВІДПОВІДІ і повідомленням про вручення.

Киев 111 Щербакова 72/2 кв 130 Смужаница Нине Михайловне Состояние здоровья Марченко удовлетворительное. 1383 Волощенко. Пермь Почтамт 6903 15 28 1827

Киев 111 Щербакова 72/2 кв 130 Смужаница Нине Михайловне

Вторично уведомляем состояние здоровья Марченко удовлетворительное. В ближайшие дни будет этапирован. 1430 Волощенко. Пермь

Почтамт 1307 22 № 1455

Добридень, мамусю! Ну, от творю епістолярію із нового місця, із новими враженнями. Етап, "нехай його чорти знають" — взагалі, але завдяки вчасно переданій вітамінозно-дієтичній підтримці минув без надмірних енерго, психо та фізіологічних витрат. Хоча Шура Балаганов з відомого роману тут вжив би мрійливо-ностальгійне "набить бы рыло", та я, ти ж знаєш, керуюсь менш радикальними установками. Проте, якщо моя матінка

313

звернеться куди треба, аби це задоволення не повторилося, гадаю, не зашкодило б. Перебування в обласному лікувальному центрі дало свої добрі плоди, отож Перм — це було не так зле. Живеш, вимагаючи раз у раз до себе уваги, а ти кажеш "сиди тихо". Без руху сидячи, так просто законної підстави на медобслуговування не дочекаєшся. Я, до речі, домігся весняної, позачергової, продуктової посилки. При диспансеризації таких хворих, як я, це мона. Та ще, коли є загроза туберкульозного спалаху. На волі я б уже з десяток санаторіїв об'їздив, чоловіка необхідно рятувати попервах, а не коли до ручки дійде.

Менше з тим. Пакунок: 1,5кг—меду, 3 бляшанки згущених вершків, І — паштету, можна вкласти зубну щітку, решта — топлене масло. Одержав твій лист із Перли. Усьо — камільфо. Я читав твою заяву, того ж дня і вмістиме віддали згідно з описом. Смакота. Всі листи напередодні мого приїзду звідси вислали в Кучино, зараз мушу очікувати, поки назад перешлють. 5-НОК лікарка пообіцяла забрати. Дізнайтеся, будь ласка, що з Зенком та Іваном. Адже обидва, здається, зараз у лікарні? Стосовно переадресування тих трьох квитанцій журналів, про яке я прохав у листі з Пермі, варто зробити з червня місяця. Але це в тому випадку, якщо ти не встигла нічого змінити. Якщо ж уже, то нехай так і буде. Пробач, потятко, завдаю тобі клопотів.