Гайдамаччина - Мордовець Данило

Krebsowa, Zip.

[45] …"przy wesolości i śpiewach i dum kozackich".

[46] Скальковський.

[47] …"jak przerażająca blyskawica z ogomneni piorunami" за висловом польських письменників.

[48] Шевченко говорить:

Смеркалося. Із Лисянки кругом засвітило:

Ото Гонта із Залізняком люльки закурили,

Страшно, страшно закурили, і в пеклі не вміють

Так закурить…

[49] Липоман же сумнівається, щоб Шафранський міг дати таку пораду тоді, як він сам і озброював євреїв, і відбивав бунтівників гарматною пальбою та рушничним вогнем, а потім і сам оборонявся зі зброєю у руках до останньої хвилини свого життя, коли місто вже було взяте, а все в ньому вирізане і залишався живим майже один Шафранський. Zip. §VII.

[50] Липоман говорить, що Гонта "oburzye się na Mładanowicza".

[51] Скальковський. Наїзди гайдамаків.

[52] Липоман говорить, що Гонта крім того, отримав титул "князя Уманського", як Залізняк "князя Смілянського".

[53] "Humańszczyzny rzadca".

[54] …"dając emu urząd wyzszy, kto więcej popelnil "zabójstw".

[55] У пісні так говориться про Мотилицю:

Тільки сотник Мотилиця

Ні к бісу-батькові не годиться:

Мабуть, він хотів змиліти

І на нас залізні цяцьки надіти.

"Знай, кобило, де брикати,

А тут тобі вже не фицяти:

Отак, сотнику Мотилиця,

Так робити не годиться".

Кажуть йому Швачка і Залізняк:

"Ти хотів нас в шори взяти,

Тепер же тобі світа не видати"

— "Слухай, Максиме, Швачко: Неживий,

Бодай же кінець ваш був нудний та гіркий!"

Махнув Максим раз, махнув Швачка два

Покотилася Іванова на землю голова.

[56] …"pożarcie psom, bestyon i drapiężnym ptakom".

[57] "Studentów żywych wrzucono".

[58] Скальковський (з запорозького військового архіву).

[59] На основі свідчень сучасника, Кваснєвського, з яким Липоман жив разом близько півроку і все це записав від нього 1780 року.

[60] "Polska w ym czasie została w okropnem domowem zamelszanim i ostatecznym nieładnie". Zip.

[61] Полон і страждання росіян у турок. Спб. 1790.

[62] Тобто захищала інтереси уряду (stało przy rządze i królu).

[63] "Udał się więc rząd polski z prośbą o pomoc do dworu rossyjskiego, i e otrzymał". Zip.

[64] Про цей похід Кречетникова з донськими козаками під Умань, ми знайшли цікаві подробиці у рукописному щоденнику одного донського козака чи офіцера Калмикова, який, як видно, брав участь і в польському, і в турецькому походах 1769–1774 рр. Уривки з цього щоденника обов’язково повідомлені нам п. Кузнецовим.

[65] …"Z udaną grzecznością." Zip.

[66] Ці відвідини Кречетникова з донськими козаками гайдамацького табору, мабуть, маються на увазі і у народному оповіданні, в якому говориться, що коли гайдамаки заволоділи Уманню і поставили всюди свої караули, раптом їдуть два "дони" ("донці"), "один ніби старшина, другий — простий. Залізняк прийняв їх як гостей: так пригощав, що куди там!" Через якийсь час знову їдуть три донця. Він і тих прийняв. Та ось їде вже чоловік п’ять гусарів. Тоді він і здогадався, що бути біді…" Зап. про півд. Русь.

[67] Кречетников Залізняка і Гонту "jak przyjaciel wyporwadzoł, i u nich akie często bywał, dom nawe Gonty i jego familia, jak cwiadczy Krebsowa, odwedzioł". Zip.

[68] …jeżeli ich godzi się nazwać ludzmi (якщо їх можна назвати людьми) — додає Липоман.

[69] "Swoim sołdatom, osobnym obosem stojącym, zakazał (Кречетников), iżby jej (горілки) nie pili і nie łączili się z ymi buntownikami, lecz żeby pili wodę, wykrzykując za ich zdrowie".

[70] Щоденник Калмикова.

[71] У Тучапського розповідь про арешт Гонти та Залізняка у головних рисах розбігається з наведеною розповіддю. Тучапський говорить, що коли у таборі було віддано наказ, щоб усі гайдамаки готувалися разом з росіянами до походу під Бердичів, російський поручик Кривий, який керував всією цією воєнною вигадкою, порадив гайдамакам приготувати бенкет для всього свого табору, аби розпалити в них охоту і відвагу. На тому бенкеті усі гайдамаки так утрактувалися горілкою і медом, що навряд чи хто з них був при силах і здоровому глузді, між тим російські солдати, які заохочували їх до пиятики, самі залишались цілком тверезими. Коли Залізняк і Гонта зовсім сп’яніли, Кривий, також вдаючи п’яного, запросив їх до своєї квартири у місті. Ті згодились, і коли пробули там якийсь час за дружньою бесідою, поручик отримав врешті звістку, що карабінери, яких він чекав, прибули і вже близько від гайдамацького табору, — тоді він наказав відразу закувати у колодки Гонту і Залізняка і з ними ще кілька гайдамаків, які були разом з ними у тому ж домі. "Залізняк і Гонта заціпеніли від жаху, коли донці кинулись на них і, щоб криком вони не сполохали інших, забили їм роти кляпами, а потім били їх по обличчю і міцними цепами зв’язали. Сидячи в одному куті кімнати, тільки киваючи головою, вони могли оплакувати свою гірку долю, яку вони заслужили". Так само донці і карабінери оточили табір. Гайдамаки не злякалися цього руху росіян, бо вважали їх союзниками. Та коли почули наказ негайно скласти зброю, єсаул Фома закричав: "Зрада! Зрада!" і, схопивши зброю, вбив кількох донців, а потім, оточений іншими, загинув сам. Інші гайдамаки, які також кинулися захищатися, охоплені панічним страхом і не бачучи своїх ватажків, відразу скорилися. Більша частина чи така була п’яна, чи так міцно спала, що навіть не знала, яка їх спіткала доля. Коли солдати в’язали їх вірьовками і забивали у колодки, їм допомагали і селяни з села Бродецького, найближчого до Умані. Все взяте у гайдамаків майно було передане полковнику Нолкіну. Та й після того цілими десятками приводили гайдамаків і записували в реєстри. "Усіх же з усього обдирали" (Хто? Росіяни?). Майже те саме говорить і Липоман на основі показань Тучапського. Але що Залізняк не був взятий разом з Гонтою, доводять його подвиги у Балті і в Голті, про які мова нижче.

[72] Польські письменники говорять про нього, що Уласенко, призначений "humańszczyzny rządcę… najlepiej na ym urzędzie wyszedł, bo zabrawszy pieniądze, na włoszcyznę uciekł". А тому ми не зустрічаємо його у числі захоплених Кречетниковим.

[73] …"dla czego miał czas i ręce", додає Липоман.

[74] Втім, не тільки поговір, а й польські письменники, як Чайковський (нині Садик-паша) у "Hyst. Kolesz". i y Wernygora кс. Китович у "Pamiętnikach", про які ми вважаємо необхідним промовчати.

[75] Щод. Калмикова.

[76] Липоман говорить, що "ka żywcem drał z niego pasy".

[77] Кажуть ще, коли у Гонти здирали зі спини шкіру, він говорив: "От казали буде боліти, а воно нітрішки не болить — так, наче блохи кусають!"

[78] …"nad wykopaną glęboką jamą, najej brzegu do klody każdemu z przyslanych ka oporem glowę minał і w jamę wraz z cialem wrzuca".

[79] Зап. про півд. Русь.

[80] Як казали поляки — "na krzy", тобто хрест-навхрест.

[81] Zipoman.

[82] "Чати" або вартові пікети називалися: Тимошева, Бобринцева, Чаплинцева, Запорожцева, Смілянцева, Поповичева, Вербівцева та ін.

[83] Наїзди гайдамаків.

[84] Наїзди гайдамаків.

[85] П. Скальковський говорить, що у лісах подільської губернії й досі збереглися так звані "єврейські могили". Одну з них він бачив у 20 верстах від містечка Вороновиці по дорозі до Кальнишихи у тавровському лісі. Ім’я тої могили: "Жиди".

[86] Або, як висловлюються польські письменники, "główna siedziba buntu. Humań, zgadu ego jadowitego mądrem rozporządzeniem Kreczetnikowa był oczyszczony".

[87] "Oddzialy woisk rossyjskich і polskich koronnych, oraz nadworne panów komendy".

[88] На основі цього переказу Шевченко говорить про Залізняка:

Нудьга його задавила

На чужому полі,

В чужу землю положила —

Така його доля.

[89] "Неякись сербин Шорба" (якийсь серб Шорба), як його називали гайдамаки. Липоман особисто знав Чорбу, згодом генерал-поручика, який бував і у нього вдома.

[90] …"z dobr Kornińskich, imienia proskurów dziedziczych".

[91] "Після повернення (говорить гайдамак Таран), знаючи, що роз’їзні команди нишпорять, аби спіймати таких, як він, Таран, і побоюючись тих команд, тинявся по різних річках у степу, задовольняючись харчами, випрошеними у зимівників. Врешті його, коли він вже з’єднався з іншими — у Польщі разом на грабіжництвах бувалими — Доном, Кравцем та Іваном Пастридою, біля гирла річки Плетений Ташлик командою військових старшин Макара Нагая і Олексія Чорного були забрані і вислані до коша".

[92] Як кажуть самі польські хронікери — "bez żadnej formalności prawnej". Zip.. ("Без жодної правової формальності" Лир.).

[93] "Tam nad wykopaną glęboką jamą, na jej brzegu, do Klody Każęmu z przystanych ka oporem głowę ucinał і w jamę wraz z cialem wrzycał".

[94] Звідси вийшло прислів’я, втім, вже тепер забуте: "А щоб тебе свята Кодня не обминула".

[95] Лук’янова.

[96] Або за виразом Липомана, "Mogąnce dobrze sądzić о rzeczach ówcześni swidtli ludzie".

[97] "Отеч. запис.", 1868 p., кн. 7.

[98] З старого архіву саратовського магістрату.

[99] Показання ієродіакона Амвросія і козака Григорія Кренича на козаків Цигана і Стороженка.

[100] Зап. про півд. Русь.

[101] У пропонованій монографії "Гайдамаччина" ми обійшли увагою польські дослідження цього предмету, в яких доводиться таємна участь російського уряду у піднятті гайдамаччини проти Польщі: це — Pamiętki ксьондза Китовича, Wernygora, а також "Historia Koleszczyzn" Чайковського, який нині Садик-паша. Цих творів у нас нині немає під рукою, оскільки в Росії вони не дозволені цензурою. Проте, ми сподіваємося, що публікація документів державного архіву з’ясує згодом те, що й досі лишається таємницею для історії, і доведе, що звинувачення російського уряду у таємному підбурюванні південно-російського народу проти поляків є навмисним наклепом політичних недоброзичливців Росії.

[102] Беляев В. Г. Данило Мордовец (Д. Л.