Діти Чумацького шляху - Гуменна Докія

Простягався спочатку вниз, а потім угору на кілька кілометрів прямої, як стріла, вулиці. Як же не любити це місто?

— А ти знаєш, — пригадала собі в цю хвилину Неля. — Отой "Енко", що спричинився до літературної дискусії, не хто, як Поштаренко, отой, що працює в газеті й часто буває на зборах "Плуга".

— От, ненароком чоловік у історію літератури потрапив, — засміявся Тарас — А, власне, він не такий уже "енко". Має кілька книжок, сам по-европейському пристойний, часом навіть до діла висловлюється.

Під "енком" і вони також розуміли якогось хохлацького дядька з гопачисто-шароваристими вусами, — хоч і самі були з-під тієї самої квочки — "папаші", "з-під широкого пилипенківського кожуха вилізли", як любили насміхатися Хвильовий та Зеров.

— Кажуть, що "папаша" розводить "енків