Чорнобиль - Щербак Юрій

Але ми вправі поставити вимогу притягти до персональної відповідальності проектувальників, які припустилися найгрубіших прорахунків у виборі майданчиків для АЕС на Україні. Зокрема, спорудження Ровенської АЕС на карстових землях уже призвело до перевитрати багатьох мільйонів народних карбованців. Будівництво Кримської АЕС на тектонічних розломах в умовах підняття ґрунтових вод загрожує катастрофою. А проект спарених енергоблоків 3-го і 4-го на ЧАЕС, а радіоекологічна обстановка, яка склалася після аварії на ЧАЕС у Київській, Житомирській, Чернігівській, Ровенській, Черкаській областях і деяких районах нашої синьоокої сестри Білорусії?

А історія з Чигиринською АЕС, будівництво якої під тиском громадськості обіцяли зупинити, але ширяться чутки, що будують?

...У зазначеному зверненні подано науково виважені альтернативи. Не треба лише відразу "шити" розпізнавальні знаки в тому розумінні, що хтось не хоче АЕС саме на Україні, а хай, мовляв, у інших. Ні, природно, ми за розвиток енергетики. Але ж є межі насичення, переступати які просто злочинно".

* * *

Чорнобиль — подія безприкладна в світовій історії, з якою не порівняти жодної відомої досі катастрофи. Ні загибель "Титаніка" чи "Адмірала Нахімова", ні аварії авіалайнерів, ні вибухи в шахтах, хоч якими б тяжкими жертвами вони супроводились, годі порівняти з тим, що сталося в Чорнобилі: ця "звізда Полин" мовби була послана з майбутнього, з XXI сторіччя, нам усім як грізне попередження — опам'ятатися, задуматися над усім ходом цивілізації, зробити, поки не пізно, серйозні висновки.

А втім, перші серйозні сигнали, перші попередження були послані нам ще зі сторіччя XIX: згадаймо Достоєвського, Толстого, Жюля Верна, Енгельса, Вернадського. Кожний з них по своєму застерігав нас. Не слухали... Не вірили.., Гадали — вони нічого не розуміють. Вони наївні і старомодні. Ми — переможці, нам усе доступне, ми все можемо! Можемо забути про совість і десять заповідей, можемо и видко, в ударно-прискореному темпі планово створити нову, ідеальну людину — варто лише добряче повиховувати її в школі і на політінформаціях.

А прийшли — до Чорнобиля, Прийшли до кризи віри, Прийшли до краю прірви...

...Прийшов Великдень 1988 року, і моя дочка Богдана вирішила зробити подарунок бабусі — моїй мамі, яка лежала в лікарні,— людині глибоко віруючій. За давньою українською народною традицією розмалювала їй пасхальні яйця — писанки. Світлий, прекрасний звичай, що сягає ще язичеських часів: яйце — символ життя, весни, сонця. Який же охопив мене жах, коли серед інших я побачив одну писанку із зображенням атома, силуетом Чорнобильської АЕС, колючим дротом і написом: "Заборонена зона!" Перша чорнобильська писанка в історії моєї України.