Листи - Федькович Юрій

108 - Мова йде про поезії «Куда?» і «Дезертир» («Розстріляти мня ведете?...»). З них тільки першу надруковано в «Правді», і то аж у 1872 р.

109 - На початку червня 1869 р. Ю. Федькович просив М. Бучинського, який тоді вчився у Відні: «Тогід післав я до Фр. Шусельки, редактора «Реформи» у Відні, мої німецькі поезії в манускрипті, єму їх дедикуючи. Потрудіться, добродію, до того пана (National Hotel) і запитайте в єго, чи він мій манускрипт дістав і чи я го в чім не осердив, бо ні письма, ні відповіді від него не маю» (Писання, т. 4, с. 188).

110 - 31 серпня 1869 р. Ю. Федьковича було призначено інспектором шкіл Вижницького повіту.

111 - У 1869 р. М. Бучинський видав у Відні своїм коштом «Співаник для господарських діточок» Ю. Федьковича. Незабаром поет підготував другу частину цієї збірки, але твори з неї побачили світ лише у чернівецькій «Бібліотеці для молодіжі» (1885-1886).

112 - «Співаник для господарських діточок» вийшов «друком о[тців] мехітаристів», тобто у друкарні духовного ордену.

113 - Тараса Шевченка.

114 - «Основа» - громадсько-політична газета «народовців», виходила у Львові в 1870-1872 рр.

115 - Очевидно, на той час Федькович уже був підготував свій колядник, що вийшов у 1873 р. у Львові під назвою «Руські церковні і народні коляди і щедрівки». Зібрані поетом колядки і так звані маланчині пісні (зимовий обрядовий фольклор) увійшли до Писань, т. 1, с. 604-700.

116 - Кулішівка - запропонований П. Кулішем фонетичний правопис. В Галичині уперше був прийнятий журналом «Мета» (1863), за ним пішли й інші «народовські» видання. Загалом гостра боротьба за правопис («азбучна війна») точилася в Галичині від часів «Руської трійці» до перших десятиріч нашого століття.

117 - Після невдалих спроб видати «Буквар» Ю. Федькович склав невеличку популярну книжку для читання, яка вийшла 1873 р. у Львові на кошти «Просвіти». На титулі заголовок: «Вечерниці. Читанка для сельських людей. Написав Ю. Федькович». Були тут і його, і чужі твори. Як видно з цього листа, Федькович готував до друку й другу книгу читанки, проте з якихось причин вона не вийшла.

118 - Лессінг Готхольд Ефраїм (1729-1781) - видатний німецький байкар, драматург і літературний критик, один із основоположників німецької класичної літератури.

119 - 24 березня 1875 р. О. Партицький писав Ю. Федьковичу: «Я з другим півроком видавати буду газету для учителів сельських. Попри школьних річах хотів би я утворити й фейлетон белетристичний. Отож велику честь зділали б Ви мені, наколи б я в первих зараз числах міг помістити Вашу яку повісточку,- та єще, єсли можна, з учительського життя. А може, зложили б Ви яку пісню школярську на взір «Співаника…» - я єї надрукую в газеті враз з нотами» (Писання, т. 4, с. 241).

Видання, про яке говорить О. Партицький, мало назву: Газета школьна. Письмо педагогічне під ред. Ом. Партицького. Виходило воно у Львові в 1875-1879 рр. Ю. Федькович участі в ньому не брав.

120 - Ю. Федькович турбувався про розпродаж тиражу, проте його «Довбуш» німецькою мовою так і не вийшов.

121 - У липні 1872 р., прийнявши пропозицію «Просвіти» стати редактором її видань, Ю. Федькович приїхав до Львова. Однак поетові не були створені нормальні умови для праці. До того ж диктувалися теми, передусім релігійно-моралізаторські, написане правили на свій смак. Витерпівши «14 чорних місяців», поет повернувся на Буковину. Однак, зв’язаний з «Просвітою» угодою, змушений був ще деякий час працювати на неї дома.

122 - О. Партицький, будучи заступником голови «Просвіти», замовив Ю. Федьковичу «Казку про білого коня-віщуна золотогривого, або як то царівна Єлена за старшого чорта віддалась і що вона у пеклі виділа» (Федькович Юрій. Твори. В 2-х т., т. 2, с. 488).

123 - Гонта Іван (?-1768) - один із керівників антифеодального повстання на Україні, відомого під назвою Коліївщина. Страчений польською шляхтою. Драматичного твору про Гонту Ю. Федькович не написав.

124 - «Кара Дьордій»- Трагедії під цією назвою Федькович не написав.

125 - Драгоманов Михайло Петрович (1841-1895) - український публіцист, літературознавець і громадський діяч буржуазно-демократичного, потім ліберально-буржуазного напрямку. Переслідуваний за політичну діяльність, змушений був емігрувати з царської Росії. Тривалий час жив у Женеві, Софії. Мав значний вплив на культурно-громадське життя Галичини. Зустрічався з Ю. Федьковичем у 1873 і 1875 рр., зібрав і видав його прозові твори (Повісті Осипа Федьковича. К., 1876). Активно листувався з І. Франком, М. Павликом, М. Бучинським.

126 - Йдеться про лист Драгоманова зі Львова. «Восени,- звертався він до поета,- писав я Вам з Києва про повісті Ваші і про місце в Одесі, та не дістав од Вас ніякого одвіту. Тепер я у Львові, привіз з собою 150 екз. Ваших «Повістей...» з моїм «Переднім словом про галицьке письменство» і 2 ф[унти] нашого чаю. Посилаю тільки 1 екз. «Повістей...», кілька брошурок нових - київського видання і чай, а інше зоставляю на руки д. Лонгина Лукашевича - в редакції «Правди», з тим, що він поступить з ним, як Ви звелите, пошле по способу, який Ви укажете» (Писання, т. 4, с. 253).

127 - На підставі наклепницького доносу на Ю. Федьковича йому загрожував судовий процес. Поет надто драматизував становище - справа закінчилась простіше, ніж він гадав.

128 - Остання телеграфна станція: Вижниця, Буковина (нім.).- Ред.

129 - Воробкевич