Листи - Федькович Юрій
38 - «Невільник» - поема Т. Г. Шевченка «Невольник» («Сліпий»), опублікована у петербурзькому журналі «Основа» в 1861 р.
39 - Йдеться про твори П. О. Куліша (1819-1897).
40 - Марковичка - Марко Вовчок (1833-1907).
41 - Головна моральна ідея (нім.).- Ред.
42 - У виховному оповіданні чи оповіданні взагалі, якщо хочемо, щоб воно мало поетичну вартість, повинен відбиватися вічно моральний закон, що добро перемагає, а все погане і зле гине. Коли ж добро зазнає поразки, то принаймні мусить перемагати ідея вищого світового порядку, морального принципу (нім.).- Ред.
43 - Поки що про цей вірш нічого не відомо.
44 - Ідеться про Ю. Лавровського та інших «чиновних» інтелігентів, які не хотіли посприяти Ю. Федьковичу у пошуках службової посади у Львові і тим самим прискорити його демобілізацію.
45 - Як визнано, Федькович писав це у хворобливому стані. Ніколи більше цієї думки письменник не повторив і до останніх днів підписувався подвійним прізвищем «Гординський-Федькович». Однак це питання часто порушувалося в дослідженнях про письменника. О. Колесса написав книжку «Юрій Коссован (Осип, Домінік, Ігор Гординський де Федькович)» (Львів, 1893), а Р. Заклинський йому заперечив книжкою «Чи можна Федьковича Коссованом звати? (Слово в обороні правди)» (Львів, 1895). Багато уваги присвячено цьому питанню у монографії О. Маковея «Життєпись Юрія Гординського-Федьковича» (Львів, 1911), де міф про Коссована остаточно спростовано.
46 - Кость - ідеться про Костя Горбаля. До нього Ю. Федькович справді написав листа через день-два, повторивши у стані хвороби версію про Коссована (див.: Писання, т. 4, с. 66-71).
47 - Не зовсім точно. Мати поета походила з родини священика, батько - з дрібної шляхти.
48 - На жаль, лист із цією порадою не зберігся.
49 - Климкович Ксенофонт Григорович (1835-1881) - український поет «народовського» напряму, перекладач, видавець.
50 - Д. Танячкевич зібрав серед друзів і вислав Ю. Федьковичу на лікування 50 ринських.
51 - Кость - Горбаль.
52 - тобто парубки із с. Довгополе.
53 - Далі в листі йде вірш, відомий під назвою [«Мій сардак»] (див. с. 118 цього видання).
54 - К. Климкович із Д. Та- нячкевичем мали видавати журнал «Напередовець». Журнал вийшов під назвою «Мета».
55 - «Буковина» - німецька газета «Bukowina» (1862-1869); пізніша її назва «Czernowitzer Zeitug» («Чернівецька газета»).
56 - Найбавер (Нейбауер Ернст Рудольф, 1828-1890) - німецький поет, літературознавець, журналіст і педагог. Активний учасник революції 1848 р. (ад’ютант розстріляного за участь у революції віденського коменданта Месенгаузера). Автор поетичних збірок «Schielf und Weide» («Тростина і верба», 1847), «Oesterreichische Gedichte» («Австрійські поезії», 1849), «Lieder aus der Bukowina» («Пісні з Буковини», 1855), філософських поем «Nogaia oder die Steppenschlacht» («Ногая або степова битва», 1876), «Die Ideonen» («Ідеї», 1882) прозової збірки «Erzöhlungen aus Bukowina» («Оповідання з Буковини», 1868), кількох літературознавчих досліджень. Редактор газет «Der freie Wiener» («Вільний віденець», 1848) та «Bukowina».
Ю. Федькович познайомився з Нейбауером у 1859 р., коли після італійського походу вернувся до Чернівців. Між двома поетами зав’язалася щира творча дружба. Вона не перервалася й тоді, коли в 1872 р. Нейбауера було переведено з Чернівців у Радівці директором гімназії. На жаль, Е. Нейбауер перед смертю спалив свої листи, у тому числі й від Федьковича.
57 - «Страхопуд» - сатирично-політичний журнал «москвофільського» напряму. У 1863- 1867 рр. виходив у Відні, в 1872-1873 рр. - у Львові; у Віденський період його редагував публіцист і відомий винахідник Й. М. Ливчак (1839-1914). Ю. Федькович має на увазі другий номер «Страхопуда» за 1863 р. із сатиричним малюнком «Концерт руський», яким художник критикував протиріччя у галицькому культурно-освітньому житті.
58 - «Дім народний» - правильно «Народний дім» - культурно-освітня установа, заснована 1849 р. у Львові, а згодом в інших містах Галичини.
59 - За скасовану в 1848 р. панщину селяни Австрійської імперії мусили сплачувати панам т. зв. індемнізацію, особливо за ліси й пасовиська, які громади мали «викупляти». У 60-х роках XIX ст. для вирішення частих судових процесів панів із сільськими громадами були створені сервітутні комісії. Селяни Довгопільської округи (10 сіл) обрали своїм захисником Ю. Федьковича. За час діяльності у сервітутній комісії (1863-1868) поет немало прислужився народній справі. Д. Лук’янович присвятив цьому питанню спеціальне дослідження: «Федькович заступником і оборонцем громад Довгопільського околу в сервітутовім процесі 1864 р.» (Писання, т. 4, с. 375-407).
60 - Мабуть. Е. Нейбауер.
61 - Назва німецької збірки написана нерозбірливо.
62 - Мова йде про Танячкевичевих друзів - Гната Гарасевича і Якова Гудика.
63 - Д. Танячкевич висилав Ю. Федьковичу другий том збірника П. Куліша «Записки о Южной Руси» (Спб., 1857), де анонімно публікувалася Шевченкова поема «Наймичка».
64 - Хрестик, Нарольський, Квятковський, Кушнір, Павлинчук, Тевтул, Салагор - товариші Ю. Федьковича по військовій службі.
