Українська література » Класика » З неопублікованого - Олександр Олесь

З неопублікованого - Олександр Олесь

Читаємо онлайн З неопублікованого - Олександр Олесь
class="p2" style="">Улюблена моя.

 

1915

 

«Ти всім була! Моїм прекрасним сонцем…»

 

 

Ти всім була! Моїм прекрасним сонцем,

Що не заходило мені ніколи,

А в найтемнішу ніч, коли всі зорі гасли,

Одно горіло і цвіло мені.

 

Була надією моєю в горі,

Що дух мій знову окриляла,

Коли свої ховав я мрії

І їх могил покинути не міг.

 

Була ти пташкою моєю і натхненням,

Що вдосвіта моє будила серце!

Ще сонце не зійшло, а серце вже співає,-

Щодня співа нові пісні тобі.

 

Коли ж від мене ти пішла - погасло сонце!

І я ридаю знову на могилах

Моїх надій і мрій розбитих...

І серце вже забуло про пісні.

 

1915

 

«Ти ждеш мене, в сльозах зітхаєш…»

 

 

Ти ждеш мене, в сльозах зітхаєш,

Стоїш сумна біля вікна,

Себе і долю проклинаєш

І сохнеш, в'янеш, чарівна.

 

І часом в темну ніч я чую

Твій плач і пісню жалібну,

І я себе, як кат, катую,

І я тешу собі труну.

 

О Музо, сестро люба, мила!

В неволі я, я раб в ярмі,

Залізом скуті мої крила,

В огні уста мої німі.

 

21.10.1915

 

«О Вінчі, Вінчі, де ти? Встань!…»

 

 

О Вінчі, Вінчі, де ти? Встань!

Розбий темницю мармурову,

Збуди Анджело і Каннову,

Прийди сюди, прийди і глянь!

 

О, глянь на ту, за ким душа нудилась

[Твоєї творчої руки],

Яка не зна, нащо родилась,

Коли заснув ти на віки.

 

І коли єсть таємна змога

Ожить творцеві для краси,

Іди, о Вінчі, йди до Бога

І Милосердного проси.

 

15.11.1915

 

«В твоїх очах кривавий захід…»

 

 

В твоїх очах кривавий захід,

Пожежа неба, регіт бур,

Вогонь південної пустелі,

Усмішка кобри серед трав.

 

З тобою бути - смерть прийняти,

Згоріти в полум'ї твоїм.

Втекти дарма! На смерть ти раниш

І зором сковуєш навік.

 

30.01.1915

 

«Уже замовкли солов’ї…»

 

 

Уже замовкли солов'ї,

Уже троянди плачуть цвітом,

Уже весна квітки свої

Схилила низько перед літом.

 

Вона ж і досі цвіту жде,

Зітхань, освідчень і кохання...

Та він чомусь уже не йде

Ні в день ясний, ні в час смеркання.

 

1915

 

«Я думаю, я марю про лілеї…»

 

 

Я думаю, я марю про лілеї,

Про лебедів на озері в гаю.

Я думаю про неї,

Улюблену мою.

 

Тремтить душа її в очах у неї,

Цвіте-біліє, як сади в маю,

Як білий цвіт лілеї,

Як лебеді в гаю.

 

21.09.1915

 

«Ти знов прийшла, зійшла зорею…»

 

 

Ти знов прийшла, зійшла зорею,

Засяла сонцем над землею,

Промінням всесвіт залила,

зійшла!

 

І на скривавлених руїнах

Стою я знову на колінах,

На тебе, сонячну, дивлюсь,

молюсь!

 

4.09.1915

 

«Так, я впевнивсь! Я люблю!..»

 

 

Так, я впевнивсь! Я люблю!

І люблю її без краю!

А за що - і сам не знаю.

Знаю тільки, що люблю.

Я собі не вірив, ждав,

Все повірити боявся.

Де там вірив? Я сміявся...

Ну, і плакав... але ждав.

А тепер я признаюсь

Перед небом і землею,

Що живу я тільки нею.

Перед небом признаюсь!

Знаю я, що стануть всі

Про любов мою кричати,

А вітри покинуть спати,-

Тільки б чули й знали всі!

Та хіба я їх боюсь?!

Я ітиму поруч з нею,

Називатиму своєю!

Пустодзвонів не боюсь!

А вінчатимуся я

Перед цілим білим світом!

Небом, сонцем - самоцвітом! -

Так вінчатимуся я.

А співатимуть мені

Всі мої крилаті друзі

В полі, в лісі, в темнім лузі -

Всі співатимуть мені.

Раз я впевнивсь, що люблю,

Не боюсь лихої слави!

А вітри сховались в трави!

Гей ви, блазні, я люблю!

 

17.08.1915

 

«О, дзвени голосніш, розвивайся повніш…»

 

 

О, дзвени голосніш, розвивайся повніш,

Казка-пісня майової ночі!

Мою думку напій, моє серце утіш

І слізьми ороси мої очі.

 

Моя кобза лежить, мої струни мовчать,

В грудях серце моє скам'яніло.

Тільки сови кричать, тільки змії сичать,

Тільки в ранах болить моє тіло.

 

О, невтішніш заплач, на всю ніч заридай,

Щоб тебе моє серце почуло,

Щоб забилось воно, переповнене вкрай,

І ніколи уже не заснуло.

 

14.05.1915

 

«Хто щасливий бачив…»

 

 

Хто щасливий бачив,

Як вночі у лісі

Папороть цвіте?

 

Хто з вас чув, як плаче

Лебедина пісня,

Сходе слізьми вся?

 

Перший я щасливий,

Бо у серці в мене

Папороть цвіте,

 

А в душі лунає

Лебедина пісня

Про любов мою.

 

19.09.1915

 

«Нехай лежу я на землі…»

 

 

Нехай лежу я на землі,

Нехай мої розбиті груди,

І кров на зламанім крилі

Мені говорить про облуди,

Дарма! Стократ тепер дарма,

Як на життя надій нема!

 

І тільки б знов

Відгуки про книгу З неопублікованого - Олександр Олесь (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: