Вбивство під пальмами - Басан Валентина

Вона легко сіла на кокаїн і, напевно, побудувала б зовсім іншу історію, якби не подруга, яка випадково завагітнівши, вирішила зав'язати з проституцією і народити в Україні. Амілія любила подругу, єдину живу душу, яка тримала її в цьому світі і прилетіла до Києва разом з нею. Трохи походивши по снігу, вдихнувши столичне повітря і стоячи в автобомільних пробках, Амілька, протверезіла і задумалася. Двадцять п'ять років, за плечима більше шести сотень статевих партнерів, гроші спущені на цяцьки, бухло і коку. Житла немає, накопичень немає, спадщини немає, освіти і роботи немає. А закладений в ломбарді хрестик відомого ювелірного бренду вже ніколи не буде викуплений.

Сергій підвернувся випадково. Простачок. Лошара. Лопух. Олень. Думала потім Амілія, спльовуючи в коридорі кров на килимок з ікеї.

Звісно він знав. Мовчав. Але знав. Знав, що вона працювала в ескорті. Її оголені фото в Інтернеті він, при всіх його зв'язках, ще довго не міг видалити з бази даних дубайських повій. Він одружився з нею, щоб очистити, стерилізувати і дезінфікувати, як призабірну дворнягу, в цьому була його місія. Прихистити знедолену. І він обробив від паразитів і стерилізував, змусивши зробити перев'язку труб, щоб дівчина ніколи в житті не змогла завагітніти, пригрозивши приспати, як шавку.

Любитель тварин, Сергій Супостатов бив свою дружину Амілію перед відрядженням до Барселони довго і з задоволенням. Він міняв руку, розминав долоню, перемотував поводок на інше, більш зручне місце. Вона скулила і вила.

⁃ Заткнись, мерзенна сука. Не смій піднімати голову на свого господаря.

Амілія істерично смикнула головою і підняла трубку:

⁃ Привіт, так, я в порядку. Я знаю, що він полетів до Барселони. Так. Ми летимо найближчим рейсом через кілька годин.

Глава 3

⁃ Так, Тетяна Іванівна, Сергія Олександровича немає в живих. Так. Це Єва. Вибачте, але я не можу тримати вас в невіданні. І ще я не можу додзвонитися до Євгена Ігоровича. Вибачте, не могли б ви передати ... листом якось незручно.

⁃ Євочка, дитинко. Що значить помер? Сергій? А зустріч? Не відбулася? Та як він смів? Ненавиджу. Ой, люба моя, ти ще тут? Прощавай. Звичайно, зараз піднімуся в кабінет до Паляниці. І напиши про все мені на пошту до вечора, будь ласка. Я партнерам вибачливий лист складу і у Паляниці підпишу. Відправлю терміновою кореспонденцією.

Тетяна Іванівна Комарова працювала у фірмі з моменту її заснування, коли Єва, так би мовити, під стіл пішки ходила. Вона любила свою роботу і була за нею цілком і повністю заміжня, як за кам'яною стіною. Точніше Комарова була кам'яною стіною фірми, бронею, об яку розбивалися конкуренти. Це була жінка зі сталі, яка ніколи не хворіла, не спізнювалася, не брала відпустку, а відпустку по догляду за дитиною тим більше.

Єва лише краєм вуха чула, що у залізної леді є дорослий син, який давно вчиться, працює і живе за кордоном, але запитати про це у начальниці не було й мови. Комарова припиняла всі розмови про особисте і сама тримала свою історію за сімома замками.

Лише одного разу Тетяна Іванівна дозволила собі оступитися. Господи, вона кляла себе за слабкість, намагаючись приховати те, що здавалося їй страшним і ганебним.

Багато років тому, коли в моді були зачіски з чубчиком Карлсона, а на тілі — кольоровий латекс і варена джинса, коли вісімдесяті Америки і Європи дісталися до кордонів залізної завіси і міцно закріпилися в дев'яностих на просторах колишнього СРСР, Танька була молодою і завзятою дівахою, що отримала перший великий гонорар від улюбленої фірми. Купу бабла вирішили з колегами пропити на удачу і пропили в ресторані "Кавказ". Разом з друзями під Апіну і Аллегрову підспівуючи касетному магнітофону, компанія замовляла шашлики, горілочку і оселедець під шубою.

Сергій Супостатов був молодий і гарний, як диявол. Те, що на роботу їх прийняли в один день згуртувало майбутніх колег і вони чесно дружили дуже багато місяців поспіль. Таня була старша за Сергія на дев'ять років і ця різниця її вбивала. Вона вже мітила в помічники керівника, а він отримав посаду кур'єра, так як все ще навчався в інституті. Вона, та й вся фірма, знала, що геній-краснодипломник влаштувався до них на нуль двадцять п'ять розвозити договори по клієнтам лише для практики і позначки в заліковці. Але всі сподівалися, що він повернеться до них на фірму готовим фахівцем зі знанням іноземних мов.

Все сталося швидко і прозаїчно в чоловічій кабінці туалету ресторану "Кавказ". Таня червоніла від його поглядів, а він, взявши її за плече залізною рукою, підштовхнув у вузьке, і якби не запах, інтимне приміщення. Майже тридцятирічну Тетяну вже давно можна і потрібно було, як говорили класики, скомпрометувати відносинами, що і зробив молодий і гарячий того вечора Сергій Супостатов.

Ранок непроханим гостем постукав дівчині по голові. Розліпивши одне око, вона тут же прикрила його. Навіть під повіками ворушіння очних яблук було не можливим. Вона спробувала встати, але їй не вдалося. В голові билося скло, як від вибуху газу б'ються вікна в багатоповерхових будинках, а скляні друзки застрявали всередині черепа і здавалося, зараз пройдуть крізь лобову кістку назовні. Занудило трохи пізніше, коли вона згадала вечірку, Сергія і туалетну кабінку. Блювотні позиви йшли в холосту. Таня нагадувала собі свою кішку, яка рвала грудочками своєї вовни і зрозуміла, що кішка Сіма в ті моменти виглядала дуже навіть елегантно, в порівнянні з її господинею.

На роботу Тетяна повзла, попередньо випивши в аптеці щось на зразок антипохмелина. Стало ще гірше і їй вперше захотілося подати в суд на виробників поганих ліків від похмілля.

Як на зло, в холі перед ліфтом вона побачила Супостатова, чорт би його взяв. Він мило базікав з кимось із бухгалтерії. Ось цей хтось із бухгалтерії її і гукнув:

⁃ Танюша, доброго ранку! Запалила на вечірці вчора вогонь?

Тетяна боялася зайвий раз відкрити рот і слабо кивнула. Ніжно зелений колір обличчя підкреслювали яскраво-червоні білки очей.

— Та запалила так запалила, — простягнув Сергій і глузливо хмикнув.

Таня видавила з себе вибачення і щось про піти пішки по сходах, але побігла не до сходів, а прямо на вулицю, під найближчий кущ. Відчуття були невимовними і Тетяна зрозуміла, що більше ніколи в житті не буде пити алкоголь.

⁃ Так, той косяк, який ми з тобою вчора курили був зайвим, — глузливий голос і простягнута рука з пляшкою води повернули Тетяну в тлінний світ, відірвав від роздумів про вічну тверезість.

Дівчина взяла пляшку з водою і тремтячими руками відкрутила пробку.

⁃ Постривай, давай допоможу, горе цибульне. Ти що не бухала ніколи? І косяки не курила? Що ж тебе так штормить-то?

Тетяна лише негативно мотала головою, вмиваючись і поглинаючи воду.

⁃ Серьож, ми вчора...

⁃ А, в кабінці чи що?

⁃ Еге ж.

⁃ Забудь, навіть не парся. Я нікому не скажу.

⁃ І я, — ледь чутно сказала Тетяна, відчувши нестерпний біль десь під шиєю, ближче до серця.

Вона давно і беззавітно була закохана в цього молодого, талановитого, не по роках розважливого хлопця, який підкорив її серце з першого погляду. Вона думала про нього вдень і вночі, плануючи з ним випадкові зустрічі в кабінетах і на нарадах. Його чарівність і в той же час недоступність зводили Таню з розуму. Він, як заборонений плід, дратував і пробуджував бажання.

Тетяна подякувала за допомогу і за воду, обтрусилася, посміхнулася вимученою посмішкою пацієнтки інфекційного відділення і глибоко вдихнувши чисте київське повітря, протверезіла і пішла на роботу.

День пройшов, як нескінченний візит до стоматолога. Викликавши таксі і опинившись вдома, вона набрала гарячу ванну і вилила в неї півбутилки піни з ароматом банана. Роздягнувшись, вона з подивом виявила у себе на тілі кілька синців, які горіли на її тілі кольорами грозового неба, закату на морі і газової конфорки з її дитинства.

З соромом розуміючи, що мабуть вона багато разів падала і вдарялася об щось тверде, Таня назавжди поховала цей епізод в надрах своєї пам'яті, наказавши підсвідомості ніколи не відкопувати цей жах на крилах ночі.

Через пару тижнів Сергій звільнився з кур'єрської служби, домовившись з керівництвом, що буде писати на базі їх фірми дипломну роботу, а через рік прийде готовим фахівцем, який буде працювати на посаді стажиста, вважай безкоштовної робочої сили, від трьох до п'яти місяців. Фірма, як і казино, ніколи не програвала, тому відмовлятися від прекрасного працівника, якого не треба вчити, і на якому можна заощадити, не збиралася.

Після У Тетяни трапилася затримка. Вона купила тест на вагітність у того ж провізора, що і засіб від похмілля пару тижнів тому. Провізор похитала головою і знищила бідну Таню поглядом, спопеливши гордовитістю і осудом.

Дві смужки весело і яскраво горіли на біло-синій пластиночці паперу. Таня тремтячими руками натягнула труси і викинула тест у сміттєвий кошик.

⁃ Аборт, тільки аборт — істерично і голосно заявила вона своєму відображенню в дзеркалі в огидній рожевій пластиковій оправі.

Глава 4

Євген Ігорович Паляниця, директор ТОВ ІНВЕСТ, звичним рухом поправив окуляри і подивився на своє відображення у вікні. Дорога оправа була вдало підібрана і підкреслювала непримітне обличчя великого начальника і дуже багатої людини. Навіть крізь тонкі стекла, очі Євгена Ігоровича короткозоро мружилися, обмацуючи співрозмовника, проникаючи всередину і вгадуючи найпотаємніші думки. Темне волосся були акуратно підстрижене і укладене в одному з найпрестижніших барбершопів Києва.

Глянувши на екран смартфона, він підняв обличчя до стелі, як ніби згадував на іспиті потрібну відповідь на питання, подумавши з хвилину, він відправив цифру 1 в повідомленні на непідписаний номер телефону з іноземним кодом. Після того, як на телефон прийшов звіт про доставку, Євген Ігорович видалив повідомлення і відключив телефон.

Чоловік середніх років, в сірому літньому піджаку і лляних брюках спустився на ресепшн і попросив рахунок за проживання.

⁃ Добрий день, я хотів би оплатити рахунок за проживання, номер 234.

⁃ Одну хвилину, сеньор. Будь-ласка.

⁃ Підкажіть, щось сталося? Чому автомобіль швидкої допомоги і поліції чергує біля вашого готелю?

⁃ Вибачте за незручність, сеньор.