Українська література » Класика » Пісні - Руданський

Пісні - Руданський

Читаємо онлайн Пісні - Руданський
class="empty-line"/>



ТІЛЬКО-М РОДИЛАСЬ





Тілько-м ро­ди­лась, злая не­до­ля


Стала, ска­за­ла без жа­лю:


"Будеш ту­жи­ти, сер­це в'яли­ти,


те­бе я тим бла­гос­лов­лю!"


З тої го­ди­ни щас­тя уп­ли­ло,


І слід не­до­ля за­ме­ла,


Звалився камінь тяж­кий на гру­ди,


На сер­це ту­ге за­ляг­ла.


Де ступ­нем ступ­лю, тер­ни­на ко­ле,


Кров об­ки­пає на но­гах;


Де оком гля­ну, сум­но та тем­но,


Ніби намітка на очах.


Не світить місяць, не гріє сон­це,


Чорніє не­бо, як зем­ля;


І, як в склепінні ме­жи вмер­ли­ти,


Межи жи­ви­ми ход­жу я.


Знущайся, до­ле, не жа­луй си­ли!..


До каплі кров мою іспий!


І від лю­дей за­би­те тіло


Землею тем­ною нак­рий!








ХЛОПЦІ-МОЛОДЦІ...





Хлопці-молодці,


Пийте, гу­ляй­те!


Жваві дівча­та,


Хлопців ко­хай­те!


Бо вес­на од­на -


Згадайте, лю­ди!


І в нас дру­гий раз


Весни не бу­де!..


Шумує ви­но,


І мед і пи­во…


Склянками, хлопці!


Чарка не ди­во!..


Пийте за лич­ка,


За чорні бро­ви!


Нехай дівча­та


Будуть здо­рові!


Музики гра­ють,


Смичками ма­ють;


Жваві дівча­та


На вас мор­га­ють!..


Обійміть дівча,


Котра вам ми­ла!


Танцюйте, хлопці,


Поки є си­ла!


Не зна­ти, що рік


Дівчатам ска­же…


Може, не од­на


Косу зав'яже…


Може, й з нас кот­рий


Піде між лю­ди,


Зав'яже дівча,


Господар бу­де!..


Тоді не по­ра


Буде гу­ля­ти,


Тоді не по­ра


Буде й ко­ха­ти…


Хлопці ж мо­лодці,


Пийте, гу­ляй­те!


Жваві дівча­та,


Хлопців ко­хай­те!..








СТУДЕНТ





В славнім місті Пе­тер­бурзі,


Недалеко від Не­ви,


Із бо­ло­та виг­ля­дає


Хата бідної вдо­ви.


Стара ха­та зо вдо­вою


Разом вік свій віджи­ла,


Почорніла, по­хи­ли­лась


І в бо­ло­то увійшла.


Увійшла по самі вікна…


В ґанку схо­ди до сіней;


В сінях набік по­хи­ли­лись


Двоє скрив­ле­них две­рей…


І нап­ра­во старій бабі


Смерть підпи­сує па­тент,


А наліво без копійки


Б'ється з нуж­дою сту­дент.


Зима лю­та. Вітер сви­ще,


Сніг по вікнах бряз­ко­тить,


Мороз ду­шу обіймає,


Мороз тіло ка­ме­нить.


А у хаті на пос­телі


У сур­дуті і пла­щу


Сидить сту­дент ме­ди­ци­ни


Другий місяць без бор­щу.


І живіт, як гриб, за­пав­ся,


Облізає го­ло­ва…


І ос­тан­ня до­го­рає


Його свічка лой­ова.


І си­дить він, пог­ля­дає


На по­хи­ле­ну стіну -


Під стіною ле­жить че­реп,


Нема й криш­ки тю­тю­ну.


І стіння кру­гом чорніє…


Тілько ла­зять па­ву­ки.


Тілько сум­но виг­ля­да­ють


Із шка­лу­бин пру­са­ки…




12 ген­ва­ря






КАЛИНО-МАЛИНО





Калино-малино,


Ряснеє де­рев­це!


Хто ж те­бе при­гор­не,


Дівчинонько-серце?


Тяженько здих­ну­ла,


Дівчинонька ка­же:


"Той ме­не при­гор­не,


Хто ко­су зав'яже!.."


Головка хит­ну­лась,


Коса роз­ви­ну­лась,


До білої шиї


Шовком при­гор­ну­лась…


Косо, пиш­на ко­со!


Хто те­бе зав'яже?..


"Хто ме­не зав'яже,


То віно­чок ска­же".


Василечку ми­лий,


Любий та ко­ха­ний!


Зелен барвіноч­ку -


Віночку рут­вя­ний!


Хто ж те­бе, віноч­ку,


Розплітати бу­де?


"Запитайте, лю­ди,


Мої білі гру­ди!.."


Місяця-підповня


Пишні по­ло­ви­ни -


Груди, білі гру­ди,


Милої дівчи­ни!


По кім ви здих­не­те


Тяженько впівночі?


"По кім ми здих­не­мо -


Знають чорні очі!.."


Чароньки дівочі -


Горять чорні очі,


Як в чис­то­му небі


Зорі опівночі!..


Очі, ясні очі!


Зорі над зо­ря­ми!


По кім ви заллєтесь


Першими сльоза­ми?


"По кім ми зап­ла­чем -


Не пи­тай­те, лю­ди:


Тому пер­ша слізка,


Хто нам ми­лий бу­де!"


Спаде пер­ша слізка,


Здихнуть білі гру­ди,


По кім здих­нуть гру­ди,


Того вінок бу­де…


Хто вінок розв'яже,


Той ко­су зав'яже,


Той дівча при­гор­не,


Щиру прав­ду ска­же.








ГОЛУБОНЬКО-ДІВЧИНОНЬКО...





Голубонько-дівчинонько,


Зіронько моя!


Не пи­тай­ся, моя ми­ла,


Чого сму­тен я!


Живо-живо то­го смут­ку


І ти не ми­неш!..


Отоді ти, моя ми­ла,


Мене спом'янеш…


Голубонько-дівчинонько,


Мій ро­же­вий цвіт!


Ти ве­се­ла, світом ра­да,


Тобі ми­лий світ!..


Живо-живо світом зну­диш,


Тяженько здих­неш…


Отоді ти, моя ми­ла,


Мене спом'янеш!..


Гудуть пчо­ли ко­ло те­бе,


Ти, як лист, дри­жиш…


Ти їх го­ниш, не од­го­ниш


І са­ма біжиш…


Живо-живо під ті співи,


Як ди­тя, зас­неш…


Отоді ти, моя ми­ла,


Мене спом'янеш…


Ти за­то­пиш очі в очі -


Очі не схиб­нуть!


Тобі див­но, що чужії


Від твоїх змиг­нуть…


Живо-живо са­ма гля­неш -


І са­ма змиг­неш.


Отоді ти, моя ми­ла,


Мене спом'янеш…


Ти вітаєш, обіймаєш


Своїх і чу­жих!


Як ди­ти­на, ти, дівчи­но,


Ластишся до них…


Живо-живо од чу­жо­го


Руки од­ви­неш…


Отоді ти, моя ми­ла,


Мене спом'янеш…


Прийде ра­нок - ти ве­се­ла,


Других ве­се­лиш…


Прийде нічка - ти в пос­телі,


Як го­луб­ка, спиш…


Живо-живо цілі ноч­ки


Оком не ски­неш…


Отоді ти, моя ми­ла,


Мене спом'янеш…








КОЗАЧЕ-ГОЛУБЧЕ...





"Козаче-голубче,


Соколику мій!


Дай білу ру­ченьку,


Зо мною постій!


Най на­див­лю­ся,


Слізьми зал­лю­ся,


Заким з до­ро­ги


Тебе діжду­ся!"


"Дівчино-рибчино,


Не плач, не ри­дай!


За мною, мо­ло­дим,


Ручок не ла­май:


Як не за­ги­ну,


Я не по­ки­ну,


Я не по­ки­ну


Любу дівчи­ну".


"Ой до­ню Яв­до­ню,


Зіллячко моє!


Чого ж так змарніло


Личенько твоє?"


"Ой ма­ти-ма­ти!


Тяжко вми­ра­ти,


Ой а ще важ­че


Милого жда­ти!


Давно я, дав­но я


В ми­ло­го бу­ла,


Вже тая стеж­ка


Зіллям за­рос­ла.


Піду я, ма­ти,


Зіллячко рва­ти,


Зіллячко рва­ти,


Милого жда­ти!..


Рвуть зілля дівча­та,


Віночки пле­туть,


А мої оченьки


Тільки сльози ллють.


Ой зілля-зілля,


Чуже весілля,


А моя му­ка -


З ми­лим роз­лу­ка!.."


"Дівчино-рибчино,


Здорова бу­ла!


Чи вже ж ти, чи вже ж ти


Мене за­бу­ла?"


"Я не за­бу­ла,


Я не за­бу­ду,


Любила вірненько,


Любити бу­ду".








НЕ ЗГА­ДАЮ ГАД­КИ...





Не зга­даю гад­ки,


Не змис­лю я мислі!..


Як чорнії хма­ри,


Чорні ду­ми звис­ли!


Порадь, ма­ти, що діяти,


Ой чи жи­ти, чи вми­ра­ти?


Порадь, моя ма­ти!


Розпукає сер­це,


Каменіють гру­ди.


Скажи, моя не­не,


Що зо мною бу­де.


Кажуть лю­ди: "В світі ча­ри;


В світі лю­ди, не та­та­ри -


Не бу­деш без па­ри!"


Ой світе мій, світе!


Лушпина оріха!


Де твої роз­коші


Та де твоя втіха?


Нудно в тобі, як в не­волі,


Тілько му­ка, тілько болі,


Ні волі, ні долі!


І ви, мої лю­ди,


Люди - не та­та­ри,


Чи хоч раз ви ру­ку


Сироті по­да­ли?


Кому го­ре - го­ре й бу­де,


Другим жа­лю не при­бу­де,


Люди ж мої, лю­ди!


Наоколо гля­неш -


Та й ка­ме­нем ста­неш,


А на се­бе гля­неш, -


Як би­ли­на, в'янеш.


Лист за лис­том опа­дає,


Рік за ро­ком уп­ли­ває,


Назад не вер­тає!


Не зга­даю гад­ки,


Не змис­лю я мислі,


Як чорнії хма­ри,


Чорні ду­ми звис­ли.


Порадь, ма­ти, що діяти:


Ой чи жи­ти, чи вми­ра­ти?


Порадь, моя ма­ти!








ОЙ ВИЙ­ДУ Я У СА­ДО­ЧОК...





Ой вий­ду я у са­до­чок -


В са­доч­ку ка­ли­на,


Край ка­ли­ни шов­ком шиє


Любая дівчи­на.


Подивлюся на ка­ли­ну -


Вона роз­пу­кає!


Подивлюся на

Відгуки про книгу Пісні - Руданський (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: