Як ми говоримо - Антоненко-Давидович Борис
Якщо, приміром, цілком природно по–українському звучать фрази: "Ні, ти насамперед скажи, що то за дівчина була, до котрої ти тут залицявся" (І. Франко), – або "Чоловіка стрінула… як ластівка, впадала й покірно лащилася до нього…" (І. Ле), – то ніяк не можна сказати: "Хворий був у тяжкому стані, й тому коло нього треба було ввесь час упадати".
Дієслова залицятись, упадати належать до семантичної групи, об'єднаної поняттям кохання чи симпатії. А коли йдеться про догляд дитини, людини, що опинилася в безпорадному стані, або хворого, там треба вживати дієслів доглядати, ходити: "А Оришка – стара вже, нездужала, – тільки й того, що доглядає дитину…" (Панас Мирний); "Стара циганка взяла Остапа під свою опіку. Вона ходила коло нього, варила йому зілля" (М. Коцюбинський). Забуваючи про ці слова, в українській мові дехто зрідка вдається до російського ухаживать, нашвидку переробивши його на український кшталт: "Мати вже два тижні хворіє, і, крім мене, нема кому за нею вхажувати", – замість правильного "нема кому доглядати її" або "нема кому ходити коло неї".
Збутися й здійснитися, справдитися
Слово збутися в значенні "здійснитися" дедалі більше з'являється на сторінках газет, художньої літератури й публіцистики, знімаючи з ужитку давні українські слова здійснити й справдитись, як це бачимо хоча б у фразі, взятій із газетної статті: "Пророцтво Кобзаря збулося: творчість Котляревського мала дійовий вплив на розвиток нової української літератури".
А тим часом слово збутись відповідає насамперед російським избавиться, освободиться, отделаться: "Біда здибає легко, та трудно її збутись" (М. Номис); "Так вони й липнуть до того, як мухи до меду! Ледве вже ми їх збулися" (Марко Вовчок); "Брянський допомагав Васі збутися легковажних підозр" (О. Гончар).
Наша класична література й фольклор, відповідно до російських сбыться, осуществиться, користувалися словами здійснитися ("Що недавно бачив у мріях, тепер здійснилось". – М. Коцюбинський), справдитися ("Той сон твій справдиться". – Т. Шевченко). Чи варто заради двозначного слова збутися в значенні російських осуществиться, сбыться нехтувати й навіть забувати давні українські слова? Певно, що ні.
Здійснити, справдити, учинити, зробити, накоїти
"П'яні молодики здійснили цей зухвалий злочин"; "Йому соромно за здійснений злочин", – читаємо в газетній замітці й дивуємось, навіщо тут ці врочисті слова здійснити й здійснений, коли оповідається про такі мерзенні вчинки, як злочини? Невже в нашій мові нема інших, підхожих слів? Адже дієслово здійснити або справдити каже про те, що якусь ідею чи думку, довгий час далеку від дійсності, пощастило, нарешті, обернути в дійсність: "Піонери Остерського району на Чернігівщині здійснили похід слідами партизанських загонів Великої Вітчизняної війни" ("Літературна газета"); "Так сказати міг би я, але де сила, щоб оте справдити?" (В. Самійленко).
Навпаки, там, де кажемо про якусь звичайну побутову дію, а тим більше про якесь неподобство, дієслова здійснити, справдити не підходять і треба вдаватись до інших: учинити ("Скільки не відмовлялась Палажка, мусила признатись, який їй бешкет учинили парубки; як їй уразили серце". – Ганна Барвінок; "Хто сміє тут крамолу учиняти і сварами бентежити народ?" – І. Кочерга), зробити ("його захопило непереможне бажання зробити йому шкоду". – М. Коцюбинський), накоїти "А тепер накоїв біди, клопоту, хоч у хату не входь". – К. Гордієнко.)
Розуміється, і в перших фразах треба було написати: "…молодики вчинили цей зухвалий злочин", "йому соромно за вчинений (або зроблений, заподіяний) злочин".
Змарніти й схуднути
Дієслова змарніти й схуднути на перший погляд видаються тотожними, одначе між ними є деяка різниця. Дієслово змарніти, охоплюючи своїм змістом і значення дієслова схуднути, більше вказує на втрату миловидності, зовнішнього гарного вигляду: "Подивися ти на мене – бач, як я змарніла" (Т. Шевченко), – а коли треба сказати, що мають на увазі й схудле лице, то додають – на лиці: "Невістка скаржиться, а на лиці не змарніла" (М. Номис). Дієслово змарніти може мати ще значення "зів'янути, зблякнути", стосуючись не тільки людської зовнішності: "А щоб наша червона китайка, гей, гей, червоніла, а щоб наша козацькая слава, гей, гей, не змарніла" (історична пісня).
Дієслово схуднути означає "спасти з лиця й тіла": "Поки гладкий схудне, то худий здохне" (приказка).
Про те, що між дієсловами змарніти й схуднути є деяка різниця, свідчить фраза такого знавця української мови, як А. Кримський: "Він страшенно змарнів, схуд і зблід".
Знаходитися, знайтися, бути, перебувати, лежати
"Моя квартира знаходиться на другому поверсі"; "Діти цілий день знаходяться в теплому, світлому приміщенні"; "Острів Цейлон знаходиться в Індійському океані", – читаємо в сучасних оповіданнях, і в статтях, і навіть у підручниках, але в усіх цих фразах форми дієслова знаходитися стоять не на своєму місці. Це дієслово має в українській мові далеко вужчий семантичний діапазон, ніж у російській дієслово находиться, де ним користуються, щоб визначити місце перебування або географічне становище. Дієслова знаходитись, знайтись кажуть тоді, коли є потреба щось шукати: "Як ножем пробито, то знайдуться ліки, а як закохання – пропала навіки" (П. Чубинський); "Загубив учора шапку, й тільки сьогодні знайшлась вона на печі" (з живих уст), – або в таких фігуральних висловах, як: "Дитина знайшлася", цебто – народилась.
Коли мовиться про місце перебування когось чи чогось або географічне становище, тоді треба шукати інших українських слів: "Штаб полку містився в школі" (П. Панч); "Доки Шура перебувала на вогневій, жодне погане слово не зривалося ні в кого з уст" (О. Гончар); "Цейлон лежить поблизу Індостану" (Українсько–російський словник АН УРСР).
Іноді можна випустити дієслово–присудок, маючи на думці особову форму дієслова бути, як те слід було б зробити в першому реченні: "Моя квартира – на другому поверсі". Можна сказати й так: "Моя квартира міститься на другому поверсі". У другій фразі слід написати: "Діти цілий день перебувають у теплому, світлому приміщенні", – а в третій: "Острів Цейлон лежить в Індійському океані".
Зробити (робити) вигляд – удавати (удати), зробити крок – ступити крок, зробити ковток – ковтнути
У поточному мовленні ми часто вживаємо дієслів робити, зробити з іменниками, забуваючи, що складну конструкцію можна замінити одним словом. Читаємо: "Він зробив вигляд, що не розуміє"; "Геркулес зробив крок назад"; "Це зробило неприємне враження на всіх присутніх", – а можна й слід було тут висловитись: "Він удав, що не розуміє"; "Геркулес ступив крок назад"; "Це прикро вразило всіх присутніх" або "Це справило прикре враження на всіх присутніх".
В одному непоганому перекладі художнього твору з англійської мови читаємо: "Він зробив великий ковток і відчув, як рідина обволікає язик і він приємно німіє". Тут теж замість дієслова зробити й іменника треба послугуватись тільки дієсловом ковтати: "Бідна Леся, мабуть, добре ковтнула знахарчиного зілля од переполоху" (П. Куліш). Отож, перекладачеві слід було написати: "Він добре ковтнув…"
Принагідно варто нагадати, що російський вислів одним глотком буде по–українському не одним ковтком, як часом пишуть і кажуть, а відразу хильнув (вихилив), одним проковтом проковтнув.
Таке надуживання без потреби дієсловом зробити надає тексту одноманітності й звужує наші лексично–виражальні можливості, тим самим збіднюючи мову викладу. Наслідуймо краще взірці нашої класики й традиції живого народного мовлення: "Рустем був трохи блідий, хоч удавав веселого" (М. Коцюбинський); "Не взивай її циганкою, бо будеш битий! – кричить уже Андрій, удаючи з себе ображеного" (С. Васильченко); "Молодих туляків незвичайно вразила краса Києва" (І. Нечуй–Левицький).
Зустрічатися, траплятися, попадатися, бувати, натрапити, надибати
Ми часто вдаємось до слова зустрічатися, коли, власне, ніякої зустрічі нема й не може бути: "Край поля зустрічалися старі пні", – пише письменник–початківець; "Серед сільської молоді тепер багато зустрічається добрих спортсменів", – читаємо в районній газеті; "Такі види рослин зустрічаються тільки на півдні країни", – запевняє в статті науковець, і навіть у поважній рецензії бачимо: "У підручнику зустрічаються подекуди невдалі приклади".
Дієслово зустрічатися (зустрітися) має вужче значення, ніж відповідне російське встречаться, його слід ставити там, де справді йдеться про зустріч когось із кимось: "Павлюк зустрівся з ним на партзборах" (О. Копиленко); "По десятьох роках розлуки ми, нарешті, зустрілися" (з живих уст). Тільки такого значення надавала цьому слову й наша класика: "Думав, доля зустрінеться, спіткалося лихо" (Т. Шевченко).
Коли треба шукати українського відповідника до російського слова встречаться в значенні дієслів попадаться, наталкиваться, тоді слід уживати інших наших дієслів. Ось вони: траплятися ("Села траплялися все рідше, а далі перед ними розіслався широкий степ". – І. Нечуй–Левицький), попадатися ("Чи газета попадається, чи книжка – біда неписьменному". – А. Головко), бувати ("Бувають і в нас такі дурила, що нап'ється на копійку, а нашкодить на карбованця". – З живих уст), натрапити ("Ми сміялись із радощів, що натрапили таких гарних людей". – Ганна Барвінок), надибати ("Чудові були пущі. Тепер таких і не надибаєш, бо таких уже нема". – Марко Вовчок). Тритомний Російсько–український словник АН УРСР так само не дає дієслова зустрічатися в значенні російських встречаться, попадаться.
З цього видно, що й у наведених на початку реченнях треба було написати: "траплялися (або попадалися) старі пні", "трапляється (буває) багато добрих спортсменів" (або "можна натрапити на багатьох добрих спортсменів"), "такі різновиди рослин трапляються (попадаються)", "в підручнику трапляються (або можна натрапити на) невдалі приклади".
Іти назустріч, сприяти, посприяти, допомогти, підмогти
За аналогією до російського вислову в переносному значенні идти навстречу в наших періодичних і неперіодичних виданнях трапляються такі вислови: "Завком пішов їй назустріч: улаштував дітей у заводських яслах, а їй самій дав путівку на курорт"; "Якби правління колгоспу пішло нам назустріч, ми б самі зробили спортивний майданчик".
В українській мові вислів іти назустріч буває тільки в прямому значенні: "Жодна підвода не йшла назустріч, на схід" (О.
