Фольклорно-етнографічні нариси та статті - Свидницький А. П.
Народное суеверие соединяет с этим торжественно-печальным вечером разные верования о ведьмах. 47 Но об этом будет отдельно рассказано мною в «Основі».
Употребление страсно́ї свічки известно.
От обеда в четверг до разговенья старушки ничего не едят, т. е. ничего ровно и в рот не берут. В эти дни хлопоты в самом разгаре: женский пол так занят, что даже нет времени и заснуть; ночь и день работа: паски́ печуть, поросята... А поки ще на́чинки заготовить! Там писанки пишуть, крашанки красять; дивись - і витирати пора. А там... не оглянулась, а вже й Христа дочиталися. Хапайся-хапайся! пора вже святити... Боже-боже! отут-то колотні, яка не вправилась абощо. Плати́ну, которою писанки вытирают, прячут і підкурюються від биши́хи, як в вусі стрикає абощо. Но мы забежали вперед. Еще есть діяніє. 48 Но пока дойдем до діянія, займемся передачею легенд, основанных на событиях, в эти три дня совершившихся.
В молитвах подолян есть примесь униатства (от отца и сына); между молитвами считается сон богоро́диці и бурлацький отченаш. 49 Что касается свящ[енной] истории, 50 то подоляне имеют ее свою от сотворения мира до р[ождества] Х[ристова] и далее. Есть даже мнения о будущем, ничуть не основанные на христианстве. Кроме чисто религиозных легенд, есть и бытовые. Быв собраны, они могли бы пролить много света на минувшую жизнь нашу, незапамятованную историею. Легенды, относящиеся к страстной неделе, такого значения не имеют: это евангельские события, украшенные народною фантазиею. Без сомнения, это было когда-то полным зданием, но, не быв поддержано воспитанием, мало-помалу затемнялось и теперь представляет жалкие обломки, показывающие ясно, насколько небрежно было духовенство в деле образования народного, даже религиозного. Эти рассказы не должны умалять чести нашего народа; несмотря на них, он строго нравствен.
Юмористических рассказов, которые касались бы страстной недели, нет, хотя юмор народный шагнул и в небеса, и за облаками нашел для себя предметы и материалы. Дух событий не таков, чтобы можно было потешаться. Иное дело лысина у ксендза (korónka), многоженство у магометан... Рассказы, относящиеся к страстной неделе, все серьезны и вот те, которые я знаю.
«Як шукали Христа згубити, то він утік та й сховався і найперше в ясла межи воли. Жиди так його шукають, так шукають! А волики їдять собі пашу та все мордою пригортають схованця - вибирають ніби, котре стебло - і все пригортають.
Виховався Христос на цей раз і поблагословив волів, щоб мало їли і ситі були.
На другий раз прийшлось ховатись. Куди тут? Вже жиди знають, що був межи волами... Взяв та й сховався межи коні. Та коні, сказано, худобина па́жирлива, як почали їсти, то з’їли й те, чим Христос сам себе був накрив. То жиди і забачили і взяли Христа. За це бог прокляв коней, щоб їли цілий вік і все голодні стояли». (Существует след[ующая]поговорка: волові дай полови та жени поволі, а коневі вівса, та жени, як пса.)
«Як привели Христа мучити, то наробили цвяхів (гвіздків) зо всякої деревини, тільки з гиви - ні. Та котрий попробують забити під пагність, він так і зігнеться, наче з воску зліплений. Що тут робити? чим тут мучити? Аж в голову заходе. Думали-думали та й порадились: затешім, кажуть, ще з гиви. Як той не полізе, то хто його зна, що вже й казати!.. Затесали із гиви, а він і пішов, як залізний. От і давай мучити Христа гивовими кілками. 51 За це бог і прокляв гиву, щоб червива була. Тим вона й червивіє так, що бог закляв її червивіти, доки світа та сонця».
Известно, что делают воробьям за мнимое их участие в деле умерщвления Христа. Когда ослепят, «бідна пташина не