Листи - Свидницький А. П.
Свидницький А. П.
ЛИСТИ
1. ДО РЕДАКТОРА ЖУРНАЛУ «ОСНОВА»
Вересень 1860 р., Київ
IX 1860
Будьте ласкаві, добродію, дайте відписку якнайхутче, та коли моє писання годяще, то пришліть грошей, бо або з біди загину, або університет кину.
В тім «объявлении» вашмосць надрукували, що ще буде і друга звістка друкована, вже ширша, то не забудьте, прошу вашеці, і мені її прислать, як уже готова і коли це не буде з турбацією для вашмосць добродія. Коли єсть п. Пантелеймон Олександрович 1 в Петербурзі, то хай би був ласкав написав мені про вади моєї праці, коли вона не зовсім негодяща, щоб на другий раз я міг поправитись; а вашмосць добродія цією просьбою турбувати не смію.
Жду відпису, як дитя великодня, і зостаюсь чистоприхильний до огульного діла.
Наталій Патриченко Свидницький
P. S. Тим я так прошу, що розчувся, мовляв, я в тім листі, що при посилках не можна листів укласти; а посилать особно ще й другий буде тяжко для мене, бо я живу, як там писав, з пера, переписуючи битий лист - шихований, що коло нього два дні роботи, по 15 к[опійок] с[ріблом] на середній рахунок. Так роблячи, не багато й на хліб заробиш, не то що.
2. ДО ПОПЕЧИТЕЛЯ КИЇВСЬКОГО УЧБОВОГО ОКРУГУ М. І. ПИРОГОВА 2
15 вересня 1860 р., Київ
15.IX 1860
Его превосходительству,
господину попечителю Киевского учебного округа,
тайному советнику и кавалеру
Николаю Ивановичу Пирогову
студента историко-филологического
факультета Анатолия Свидницкого
Прошение
Честь имею покорнейше просить Ваше превосходительство определить меня учителем русского языка в уездное училище или куда окажусь способным, с предоставлением за мною права, года через три, держать экзамен для получения ученой степени.
В доказательство своих способностей к исправлению учительской должности, я прошу у Вашего превосходительства благосклонного внимания к написанному мною сочинению по части преподавания русского языка в низших учебных заведениях (включительно) того края, которого центром служит округ, вверенный попечениям Вашего превосходительства и которому я желаю посвятить всю свою деятельность.
Просит студ[ент] Анатолий Свидницкий
Жительство имею на Подоле, по Хоревой ул., в д. Коваленчихи.
3. До В. С. ГНИЛОСИРОВА 3
21 травня 1862 р., Миргород
Миргород - 62 р. мая 21
Брате Василю, соколе мій ясний!
Сьогодня отримав я Ваш лист (від 16 квітня - апреля?) і зараз же даю відпис. Не знаю, чи гарний, чи поганий це звичай, але він у мене такий, щоб не робить заводу. І найперше спасибі за ласкаву пам’ять; а я думав, що вже забули-сьте мене та й кажу собі, думаю: що не схопив бога за ноги, то скоро опам’ятається. І збиравсь до Вас писати, та подумаю-подумаю,- не знаю, як звати; і не пишу. Аж тепер, спасибі Вам, розворушили мене, неро́бу. Та відколи бачили-сьмо ся, стільки всього перевернулось, що й не перелічити, а не то переписати, то й буду третє через десяте.
Великодніми святками я був в Переяславському повіті, на страснім тижні в Києві; через Прилуку, Лохвицю вернувсь на місце. Народ нігде землі не бере; 4 б’ють бідних всюди. В Остерському повіті відказали: «Адже бог створив людей і землю для людей; то як же це так, що вона панська?» Скомандували стріляти, а народ в сміх; москалі й стали, руки попускали. Старший мулу напустив: «Они царя не слушают! Они царя не...», кричить, бігає кругом; а військо ка: «Цар не давав приказу стрілять». Скінчилось на різках - само собою не солдатів били й не їх старшого.
Всюди тепер б’ють отут навкруги і в нас. Люди не вірять, що це так цар порядкує, і ждуть казенного наділу. Найгірш збиває з толку, що пішакам землі не дають. 5 Народ дума, що цим хочуть одних повернути знов під пана, а бідніші остануться вільними; і кажуть: «Ми всі рівні в пана і в царя, то якби це царська воля, так всім було однаково». Я довго балакав з людьми про це діло, скінчилось ні на чім: «Раз родила мати»,- кажуть. От куди повернули запорозьку приповість!- «Як засічуть, то другої смерті не буде!» Ця розмова з людьми навіяла мені вірші, 6 що при цім листі посилаю.
В Переяславськім, Кобеляцькім пов[ітах] сарана вже вилупилась. В Переясл[авському] після провідної неділі мали вже бити її. Чиновником по цьому ділу назначили одного Висоцького Миколая, панича з Недри (село під Переясл[авом]). Ось він який:
В Недрі жиє пані з дочкою - Гаяринша. Дочка з луччих, хотіла школу завести в селі, та піп не позволив, училась читать у батька Тараса, мала брата в університеті, в 48 році (пропав) і далій. Так Висоцький, підпивши, видер вікно і вліз до єї в спальню.- Багато розказувати.- Панянка втекла за темрявою, а він ліг в світлиці, весь окровавлений, що порізавсь на скло. Далій його виштовхали з хати, а в садку сипнули в шкуру слуги. Були б таки добре спарили, та прийшли його люди і випросили: «Пустіть,- кажуть,- бо він на нас злість зжене».- Перед цим він сватавсь на ту ж панянку і якимсь ка́ком (не знаю) його папери очутились у неї (вона каже, що в її швагра - зятя б то по-тутешньому): а він тарах об’явленіє в стан, що така-то панянка «пригласила меня для удовлетворения похоти, во время акта украла мои документы, каковы прошу полицейскою властию и пр...» Її швагер удер таку штуку: подав об’явленіє, що його окрадено, і каже: в комнатах найдены эти документы... Діло далій не рушало.- Такії-то пани під Переяславом! В мене опріч цього єсть лист одного пана до другого, як він напавсь на його двір і