Листи до матері з неволі - Марченко Валерій

І я помітив в очах цих запеклих злочинців (а по суті дітей природи) сльози. — О-о, ні, — подумав я (закреслено) на них ще діє добре слово. Вони не закостенілії в порокові, їх можна виправити. Я потроїв зусилля. Я став викладати все, що знав про Париж та його чрево. Я сказав, що продажні жінки там з брутальною настирністю вішаються на шию перехожих чоловіків. Хлопці, мов один, цмокнули язиками. Хтось знеможено застогнав.

— Ви не знаєте, так, ви не знаєте, — повторив я, — на що може штовхнутії гарну жінку буржуазна дійсність. От, к приміру, стриптиз, тобто повільне роздягання під музику. Адже він як робиться?

—— Ну, ну, як? — зацікавився з протилежного кінця секції чоловік, який доти розважався тим, що, стрижучи нігті, намагався з двометрової відстані поцілити відтинком у обличчя сплячого сусіди. Тепер він відклав на бік ножиці й присунувся ближче до мене. Далі буде.

Не пишу багато. Хочу подивитись, чи пропустять ?Дякую за вітання Ліні. Вельми зворушений увагою й таким щедрим побажанням. Аж розчуйствувався. Бо-м естет і люблю красу. Одержав лист з двома листівками від дівчат. Ну, як у пісні "хлебом кормили челдонки меня". Взагалі, життя цікаве. Цікаве і змінами, й усталеністю — навіть в ув'язненні. Здасться, яку динаміку можна побачити у тюрмі. Але, прочитавши Сільвано Чеккеріні "Помилуваний смертю", був схвильований. Сила! Я читав цю книжечку на третьому курсі університету й тоді сприйняв її добре, але позажиттєво. Тобто справжню оцінку творові я зміг дати лише тепер, будучи в шкурі зека і скуштувавши з того самого ковша лиха, який доля піднесла йому, авторові. Який психолог, яке тонке відтворення почуттів та переживань людини в ув'язненні! Прочитай цей роман. Тобі стане більш зрозумілим, що я відчуваю тут. Зараз я підстригся. І, як то буває завжди, перестав собі подобатися. Не можу дивитися в люстерко, як мачуха Білосніжки. Це ж треба?

Згадав, ти писала, що носиш уже окуляри. Мамочко моя, життя наше спливає. Якось і не помітив — ти давно могла б бути бабусею. Няньчити онуків ?Але пригадую собі, що ж змусило мене ?Знаєш, визнано, що людина має продовжуватись у ділах та дітях. Для мене — якщо лише останнє — було б нестерпною мукою. Я все таки homo sapiens і залишитись на рівні статей Ігоря Кравченка ніколи б не зміг. Тому й проридала скрипка.

Прочитав цілий лист, і склалося враження — він не зовсім довершений. Але уривчатість не з моєї провини. Все боюся зайве сказати. А як же його не сказати. Щодо Мар'янки з вами цілком згоден. Я просто виклав міркування про можливий з варіантів її долі. Але батькам на місці таки видніше, тож вирішуйте самі.

Алочці іще раз дякую за марки. Мав змогу зробити новорічний презент одному товаришеві (та марка, де в національному костюмі).

Валерій, особливо небезпечний державний злочинець.

29/XII-74

Учреждение ВС-389/35 Гр.СМУЖАНИЦЕ Н.М.

З декабря* 1975 г.Киев, ул.Щербакова,

№С-13 72/2, кв.130 Всесвятская

Гр-ке СМУЖАНИЦЕ Н.М.

гор.Киев, ул.Щербакова, д.72/2, кв.130

На Ваше письмо от 17/Х11-74 года сообщаю, что Ваш сын, осужденный Марченко В.В., находится под постоянным наблюдением медицинских работников, периодически производятся контрольные анализы мочи и крови. В настоящее время его состояние здоровья удовлетворительное. Необходимым лечением, как амбулаторным, так и стационарным обеспечивается по показаниям. В настоящее время по состоянию здоровья представлению в суд на досрочное освобождение по болезни не подлежит.

Начальник учреждения

ВС-389/35 (подпись) Пименов

Треба "января"

Начальнику ИТК 389/35 Смужаницы Н.М. прожив, в г.Киеве, ул.Щербакова, 72/2, кв.130

ЗАЯВЛЕНИЕ

Мой сын, Марченко Валерий Вениаминович, содержащийся в Вашем учреждении, очень тяжело болен. У него хроническое воспаление почек —смешанная форма пиэлогло-мерулонефрита, кроме того хроническая форма простатита и холецистоангиохолита. В находящемся у Вас деле сына имеются справки, подтверждающие его болезнь.

Его болезнь препятствует дальнейшему отбыванию им наказания, назначенного судом по приговору. В порядке ст. 100 ИТК РСФСР и ст.ст. 362 и 368 УПК РСФСР убедительно прошу Вас о направлении моего сына на врачебную комиссию для получения соответствующего заключения с последующим представлением в суд дела об освобождении его от дальнейшего отбывания наказания. Н.М.Смужаница

17 декабря 1974 г.

СССР Гр.СМУЖАНИЦЕ Н.М.

Министерство внутренних дел гор.Киев

Управление медицинской службы

10/1-1975 г.

№ 11/248 г.Москва

Ваше заявление, адресованное в МВД СССР получено и проверяется.

Результаты проверки Вам будут сообщены дополнительно из УВД Пермского облисполкома.

Зам.начальника мед. управления МВД СССР

(подпись) Попов

МВД СССР Гр.СМУЖАНИЦЕ Н.М.

Управление Внутренних дел г.Киев, ул.Щербакова,

исполнительного комитета 72/2, кв.130

Пермского областного совета

депутатов трудящихся

Медотдел

5.02.1975 г.

№ 27/С-7

г.Пермь

Медицинский отдел УВД Пермского облисполкома сообщает, что

состояние здоровья Вашего сына Марченко В.В. удовлетворительное.

При показаниях необходимым лечением и диетическим питанием обеспечивается.

С 15 января 1975 года проходит контрольное обследование в условиях центральной больницы.

Начальник отдела (подпись) В.Л.Костин

Исходящий № С-4 от 15.5.1975 г.

252111, гор.Киев, пр.Щербакова,

72/2, кв.130 СМУЖАНИЦЕ Н.М.

Ваше письмо от 22 апреля 1975 года получено. Настоящим ставлю Вас в известность, что бандероль с медикаментами возвращена в Ваш адрес, т.к. пересылка и передача медикаментов для осужденных не разрешается.

Начальник учреждения ВС-389/35 (подпись) Пименов

1974 рік. Майже місячний етап на місце відбуття покарання — на Урал, в Пермські табори. Майже місяць по пересильних тюрмах, у темних вагонах із спущеними козирками над вікнами, щоб у шпаринки міг бачити лише колії доріг. Бруд, смердява, повне безправ'я перед конвоєм, якому від безділля часто хочеться просто покуражитися. Мій син у вихорі сміття. За 60 років Радянська влада неспроможна ніяк позбутися етапів, тюрем, таборів... Що вже довелося наслухатися і набачитися моєму сину. Та раду давав. Знаходив засоби боронити себе. Утверджуючи з перших днів за собою статус політв'язня, домагався, коли потрібно, ізоляції від покидьків, рецидивістів: заявами боронився від знахабнілих, поза правами і обов'язками, конвоїрів. Призвичаюватися у новому становищі допомагали Валерію розум і досвід стосунків між хлопцями в умовах Києва. Моральні затрати були при цьому не дуже відчутні, а от як витримали хворі нирки —одному Богові відомо, бо на те була Його воля.

Безжурність і дотепи в листах не могли замаскувати від мене стану речей в "учреждении строгого режима". Видали "х/б робу", білизну "не положено", пакунку з дому — "не положено" аж до відбуття половини строку (до літа 1976), лікування лише при критичному стані, ліки не беруть, ларком на 5 крб. можна скористатися раз

4. 5-1 8 97

на місяць тільки на зароблені при виконанні норми гроші. Харчування з розрахунку 17 крб. на особу в місяць, щоденний раціон продуктів з надзвичайно низькою калорійністю.

Валерій прибув у зону № 35 в період загострення конфлікту з адміністрацією. В'язні вимагали узаконення своїх прав як політичних, у зв'язку з чим потребували змін у ставленні до себе, поліпшення умов праці, відпочинку, поліпшення харчування, вимагали припинити беззаконні дії — надмірні обшуки без санкцій, покарання нормами виробітку, ларьком, бандеролями, листами, побаченнями.

У таборі все більшої активності набирають підпільні дії в'язнів. За деякий час Валерій був підключений до спільної роботи. Вперше в історії радянських таборів готувався і розповсюджувався щоденник буднів зони, де реєстрували всі беззаконні вчинки "вихователів". Захищаючи людське право і закон, апеляції надсилалися до прокурорів, до органів радянської влади, політичних установ, преси. Життя зони набирало гласності завдяки інформаціям, що попадали за кордон. У зв'язку з цим вдавалося (після безкінечних моїх і Валерія заяв) лягти йому на деякий час до лікарні, одержати надіслані мною ліки, уникнути штрафного ізолятора.

На початку липня ми з сестрою Алою поїхали на побачення. Нижнєтагільська залізниця. А дротів, а таборів!.. У Кірові (Вятка) бачили, як переганяли з ешелонів зеків — у спеку кожний несе все своє: і валянки, і тілогрійки, і торби. А конвоїрів... Молоді хлопці з собаками, із значками ВЛКСМ, з автоматами, насторожені, під командні окрики... І всі свої, радянські... Серед ночі прибули ми на Всесвятську, а там удосвіта будь-чим до табору. Яке очікуване бажане те побачення. Довга попередня бесіда з адміністрацією (майор і полковник), котра уже невдоволена поведінкою Валерія — примкнув не до них. Розмова спрямована на те, щоб умовити сина не підтримувати земляків, натяк на співробітництво з начальством. Під вечір побачення дали лише мені. Ой. той перший обшук! Ретельність особливу виявляють при цьому не лише до в'язня, маму обшукують не з меншим завзяттям... Сестра чекала в хатині для приїжджих. Дві доби з сином: виснажений, змучений, всю ніч нервово сіпається уві сні. Однак погляд очей незвично сміливий, проникливий. Я так боялася зацькованості у погляді, а коли сказала про настанови адміністрації зони, Валерій засміявся і відповів, що тоді я його саме з такими очима і бачила б. Він розповів про голодні етапні будні, як зустріли його в таборі, як постійно підтримують, ділячись останнім, адже за час перебування в зоні він одержав лише одну надіслану мною кілограмову бандеролю з цукерками. Син називав людей високоморальних, освічених, ерудованих. спілкування з якими для нього велике щастя. Так я дізналася про початок нового життя у мого сина, про нове світосприймання, гартування волі, характеру, удосконалення майстерності перекладача і журналіста. Я сказала, що треба за будь-яку ціну вириватися з цієї каторги. На що Валерка відповів:

— Більш за все хочу звідси вирватися... Але вимір ціни змінив...

Він так, а я буду писати, молити, не може ж ніде не бути милосердя.

Мати

4

1

І"

А

/її

8

дам*

і'"''>цй.!41-*'1 'с*

V ВЕРХОВНОГО СОВЕТА АИНСКОЙ ССР

. ОПРОСАМ ПОМИЛОВАНИЯ

19. ул. ^рова .№ 5

тання про помилування Вашого еного за антирадянську агітацію і про.. Верховної Ради УРСР розглянуто і залишено ' *-у*' оскільки він, відбуваючи покарання, допускає "ліенн режиму, норм виробітку не виконує і свого виправлення не довів.

Просимо вплинути на сина.

" .