Діти капітана Гранта - Жуль Верн

На морі що не трапиться - завжди подія. Хвилинку всі сиділи мовчки, звернувши запитливі погляди на цей крихкий дарунок моря. Що ховає він - таємницю страшного лиха чи лиш дрібну звісточку, з нудьги звірену на примху хвиль якимсь мореплавцем?

Однак слід було довідатись, чого варта їхня знахідка, і Гленарван не гаючись, з обачністю, якої вимагає такий-от випадок, узявся оглядати пляшку. Він був схожий на коронера, 3 котрий вивчає сліди злочину. І Гленарван чинив слушно, бо часом найдрібніша прикмета може навести на неабияке відкриття.

Спочатку пляшку ретельно оглянули ззовні. На її вузькій видовженій шийці ще зберігся кінчик поржавілого дротика. Стінки пляшки, грубі й міцні, здатні були витримати тиск кількох атмосфер. Отже, її виготовлено в Шампані. Такими пляшками винороби Аї й Еперне перебивають ніжки стільців, і на склі не залишається навіть подряпини. Тож не дивно, що й ця пляшка витримала злигодні тривалих мандрів.

- Пляшка фірми Кліко,- визначив майор.

Мак-Наббса мали за фахівця в таких справах, і йому ніхто не заперечив.

- Цілком згоден із вами,- сказав майор.- Видно, ця тендітна посудина, закута в кам’янистий панцир, чимало подорожувала.

- Але відкіля ж вона? - нетерпеливилась Гелена.

- Заждіть, люба Гелено, заждіть трішечки. Треба набратися терпцю. Сподіваюсь, пляшка сама відповість на всі наші питання.

Гленарван почав зішкрібати з шийки тверду шкаралупу, і незабаром показався корок, сильно пошкоджений морською водою.

- Це дуже прикро,- занепокоївся Гленарван,- коли тут є документи, вони могли попсуватися.

- Боюсь, що так,- погодився майор.

- До того ж кепсько закоркована пляшка могла легко піти на дно, це просто щасливий випадок, що акула її ковтнула завчасу й приставила на борт «Дункана».

- Безперечно,- озвався Джон Манглс,- проте було б краще, якби ми виловили цю пляшку в відкритому морі, під певним градусом довготи й широти. Тоді, дослідивши повітряні й морські течії, можна б визначити її шлях. А тепер, та ще з таким листоношею, як акула, що пливе проти вітру й течії, встановити це буде важкенько.

- Побачимо,- мовив Гленарван і обережно вийняв корок.

По кают-компанії розійшовся міцний солоний дух морської води.

- Що там? - по-жіночому нетерпляче спитала Гелена.

- Так, я не помилився. Тут папери,- відповів Гленарван.

- Документи! Документи! - вигукнула Гелена.

- Але, здається, вони відволожились, бо поприлипали до стінок, не можна витягти.

- Розіб’ємо її,- запропонував Мак-Наббс.

- Я волів би її зберегти,- відказав Гленарван.

- Та й я так само,- погодився майор.

- Авжеж,- додала й Гелена,- але те, що всередині, коштовніше за пляшку, отже доведеться пожертвувати нею заради вмісту.

- Якщо відбити саму тільки шийку, сер,- втрутився Джон Манглс,- ми витягнемо документи, анітрохи їх не пошкодивши.

- То зробімо ж це хутчій, любий Едварде! - мовила Гелена.

Справді, в такий спосіб можна було врятувати і папери, і дорогоцінну пляшку; тож лорд Гленарван наважився на цю операцію. Затверділа оболонка була міцна, немов граніт; її довелось розбити молотком. Небавом на стіл посипались скалочки скла й показались зліплені, вологі папірці. Гленарван потихеньку витяг їх, обережно відділив один від одного й розклав перед собою на столі. Леді Гелена, майор і капітан оточили його тісним колом.

Розділ II
ТРИ ДОКУМЕНТИ

На попсованих морською водою папірцях ледве можна було розібрати кілька слів, рядки розповзлися й майже зовсім стерлися. Протягом кількох хвилин Гленарван мовчки уважно розглядав їх, повертав на всі боки, роздивлявся проти світла, пильно вивчаючи найменші залишки письма, помилувані морем. По тому повернувся до своїх друзів, що невідступно стежили за ним занепокоєними очима.

- Тут,- сказав Гленарван,- три окремих документи, очевидно, три копії, написані англійською, французькою й німецькою мовами. Слова, які збереглися, не полишають у цьому жодного сумніву.

- Але можна добрати з них зміст? - спитала Гелена.

- Важко сказати щось певне: багатьох слів бракує.

- Мабуть, вони доповнюють одне одне? - спитав майор.

- Безперечно,- сказав Джон Манглс.- Не може бути, щоб вода знищила в усіх трьох документах ті ж самі слова. Зіставляючи уривки фраз, ми зрештою спроможемось відновити їхній зміст.

- Оце ми зараз і зробимо,- сказав Гленарван,- але діяти будемо за певною системою. Найперш візьмемо англійський документ.

Тут слова й рядки виглядали так:



- Справді, небагато з цього зрозумієш,- розчаровано сказав майор.

- Як би там не було,- зауважив Джон Манглс,- написано по-англійському.

- Безперечно,- ствердив Гленарван,- слова sink, aland, that, and, lost залишились недоторкані; skipp, напевне, означає «шкіпер». Очевидно, йдеться про якогось містера Гр... , мабуть, капітана затонулого судна. 4

- Додамо ще уривки слів monit і ssistance, 5 - сказав Джон Манглс,- вони цілком зрозумілі.

- О, то ми вже добрали дещо! - вигукнула Гелена.

- На жаль, тут бракує цілих рядків,- зауважив майор.- Як дізнатись про назву судна, місце загибелі?

- Дізнаємось і про це,- запевнив Гленарван.

- Авжеж,- мовив майор.- Але в який спосіб?

- Доповнюючи один документ іншим.

- Тож не гайте часу! - поквапила леді Гелена.

На другому папірцеві, попсованому ще гірш, ніж попередній, збереглося лише кілька поодиноких слів:



- Це написано по-німецькому,- сказав Джон Манглс, кинувши оком на документ.

- А ви знаєте німецьку мову? - спитав Гленарван.

- Так, знаю добре, сер.

- Тоді скажіть нам, що означають ці слова.

Капітан уважно прочитав документ.

- Насамперед,- пояснив він,- можна визначити, коли сталася аварія: 7 Juni - тобто 7 червня; зіставивши це з цифрою 62 англійського документа, матимемо повну дату: 7 червня 1862 року.

- Чудово! - вигукнула Гелена.- Далі, Джоне!

- У тому ж рядку я бачу склад Glas; приєднавши до нього частку слова gow першого документа, матимемо Glasgow. Як видно, йдеться про