На хвилях - Олександр Олесь
Олесь О.
Із збірки
«НА ХВИЛЯХ»
Книга VI
«Ранок, в яблунях розквітлих…»
Ранок, в яблунях розквітлих
Тоне все село...
Білий цвіт - як сніг на горах,
Як твоє чоло.
Під наметом злото-синім
Казка чарівна.
І зрівнялася б із нею
Тільки ти одна.
Вечір. Мак зацвів на хмарах,
Плачуть солов’ї...
І дерева - як коралі,
Як уста твої.
Наче кров’ю мого серця,
Облилась земля...
Червоніє Україна,
Як рука твоя.
13.05.1918
ТРІОЛЕТИ
Чом ти тепер не зо мною?
Яблуні білі цвітуть...
Квіти снігами метуть,
Чом ти тепер не зо мною?
Серце ніжніше весною,
Крила весною ростуть…
Чом ти тепер не зо мною,
Яблуні білі цвітуть...
8.03.1918
ANEMONE 1
Сни, що я бачив, що снились мені
В ночі осінні, сумні,
Сни, що злітали у душу мою,
Дивно розквітли весною в гаю.
Глянь,- золоті, як надії мої,
Глянь,- фіалкові, як очі твої,
Щастям всміхаються в темнім гаю,
Щастям вливаються в душу мою…
Йду я з тобою удвох на весь гай,
Серце, як келих, наповнено вкрай...
Сни, що злітали у душу мою,
Дивно розквітли весною в гаю.
21.06.1918
«Гаснув день, як надія остання…»
Гаснув день, як надія остання...
Смуток тінню ходив по землі...
Ледве чутно, як пісня смеркання,
Вилітали зітхання мої.
Вилітали вони непомітні
І тремтіли на крилах жалю,
А навколо небесно-блакитні
Розцвітали дзвіночки в гаю.
І тепер я щороку блукаю
В час вечірній, як квітнуть гаї...
Де ти єсть і чия ти - не знаю,
Але чую зітхання твої.
4.05.1918
«Над струмком серед лісу я мовчки стою…»
Над струмком серед лісу я мовчки стою -
Чи не скаже струмок щось про милу мою.
І трава, і квітки нахилились над ним -
Вони вражені горем моїм.
А струмок безтурботно на крилах летить
І комусь свою радісну пісню шумить:
«Скільки сонця, і волі, й квіток навкруги,
І чому його серцю миліш ланцюги?..»
І трава, і квітки нахилились над ним,
Вони вражені горем моїм...
І припали трава і квітки до землі,
І жадібно пили вони сльози мої.
4.05.1918
«Убий любов, лиши пошану…»
Убий любов, лиши пошану…
Любов, як квітка, упаде…
Мінливий час загоє рану,
І пилом рана припаде.
Лиши пошану... Образ милий
Покинь мені в моїх думках,
Хай вічно в’ється, сонцекрилий,
В моїх погаслих небесах.
Убий любов. Лиши пошану.
Лиши негаснучі згадки...
Щоб міг я кинути на рану
Сльозами зрошені квітки.
14.05.1918
«Квітне мак рожевий…»
Квітне мак рожевий
В запашнім садку.
Вітер полудневий
Носиться в танку.
В’ється біла квітка,
Серцем розцвіта.
Серце рветься з квітки,
Прагнуть уст уста...
Квітне мак рожевий
В запашнім садку...
Вітер полудневий
Плаче на пеньку.
Губить листя гілка,
Трави не шумлять.
Кинута сопілка,
Крила не летять…
Ти як мак рожевий,
В золотім вінку...
Вітер полудневий
Плаче на пеньку.
17.04.1918
«Ти як жайворонок в полі…»
Ти як жайворонок в полі,
Рано-рано навесні...
Сонце, ниви і пісні,
Хутори, млини, тополі,
Крила щастя, ранку, волі…
О, як жайворонок в полі,
Ти для мене щебечи.
Бо згоріли уночі
Хутори мої, тополі,
І не віють крила волі…
1.01.1918
«Я закоханий... Люблю!…»
Я закоханий... Люблю!
Не признаюся нікому…
Навіть місяцю ясному,
Тільки, може... солов’ю.
І сказав... А солов’ї
Вітру, хмарам розказали.
І тепер думки мої
Вся земля і небо взнали.
1918
«О прийди, заграй на струнах…»
- О прийди, заграй на струнах
Зорям-подругам моїм…
- Ах, давно у мене очі
Тільки дивляться в труну.
- Заспівай їм пісню серця,
Запали її огнем.
- Ах, давно і попіл серця
Я у землю поховав.
З того часу, як для мене
Вічним сонцем ти зійшла,
Обернувся світ в могилу
І навік мені погас.
21.09.1917
«Сміються і плачуть в гаю солов’ї…»
Сміються і плачуть в гаю солов’ї,
Мов бачать і знають всі тайни мої,
Мов бачать у серденьку рану мою,
Мов знають, що я безнадійно люблю.
Співайте і плачте! Коли б же вона
Прибігла до гаю чи з ним, чи одна,
Не плачте, замовкніть тоді, солов’ї,
Ні слова, ні звуку про муки мої.
6.05.1918
