На хвилях - Олександр Олесь
Кульбаба, ромашка, фіалка,
Намисто зозуля кує,
А в мене і думка осліпла,
І серце оглухло моє.
І все, що в’язало ще вчора
Мене з цілим світом ясним,
Одним ти ударом розбила
І знищила словом одним.
5.05.1918
«Я не знаю - хто друг мій і співи чиї…»
Я не знаю - хто друг мій і співи чиї,
Але ви мої браття і сестри мої,
Бо я бачу і знаю давно,
Що у грудях в нас серце одно.
І коли я сумую у лісі, в маю,
Зрозумійте ви сльози і тугу мою.
Я сумую того, ще немає її,
Що чужі їй і співи, і сльози мої.
4.05.1918
МАЙОВА ПІСНЯ
Чуєш пісню, пісню ніжну,
З поцілунків замість слів,
І журбу мою невтішну,
Що з любов’ю переплів.
Любий раю,
Я кохаю
І вмираю.
Ох-ох-ох!
Поцілунки та зітхання -
Ось і все, що маю я...
Без надій моє кохання,
Хоч в сльозах душа моя.
Серед гаю,
Любий раю,
Умираю
І кохаю.
Ох-ох-ох!
4.05.1918
«Нема тебе, і ти прийдеш…»
Нема тебе, і ти прийдеш,
І я уже тебе не жду.
І я спокійно в домовину
Прибиту мрію покладу.
Щасливий я! На крилах волі
Я облітаю цілий світ.
Хто льот мій радісний обмежить,
Хто зірве вільний мій привіт!
Чужа мені північна клюква:
Я вітер півдня! Вихор я!
Люблю я степ, залитий сонцем,
Люблю я пісню солов’я.
Щасливий я! За щасну долю
Тобі півсерця віддаю.
Люблю я степ, залитий сонцем,
І квітку півдня я люблю.
26.06.1918
«В твоїх очах сміється сонце…»
В твоїх очах сміється сонце,
Південне небо ллє блакить.
Об берег тихо плещуть хвилі,
І на піску русалка спить.
Знялася враз і зникла в хвилях.
За нею я пливу, тону...
Шумить, сміється з мене море,
Несе русалку вдалину.
14.12.1917
«Я щодня зриваю струни…»
Я щодня зриваю струни.
Викидаю за вікно,
Бо в душі моїй буруни
За них грають вже давно…
А тебе лише згадаю,
І всі струни цілі знов,
І тобі я знов співаю
Про журбу свою й любов.
27.09.1917
«Скинути б неволю, гніт проклятих літ…»
Скинути б неволю, гніт проклятих літ.
Крикнути б могуче на весь Божий світ:
«Люде! Сонце волі розцвіло землі,
Підставляйте поли і корці свої.
Пийте сонце волі, що зійшло з-за хмар,
Пийте животворчий, сонячний нектар,
Всі брати-народи руки простягніть
І навіки сонцю, волі присягніть».
1917
«Немає місця нам на святі…»
Немає місця нам на святі,
Ми, мов пташки без вільних крил,
Мов із хрестів сьогодні зняті,
Ми, наче вийняті з могил.
Ходім відсіль, голубко ніжна,
Тут сміх і п’яні голоси,
Тут плаче воля безутішно
На грудях мертвої краси.
1917
«Коли немає сонця вже,- ще грають…»
Коли немає сонця вже,- ще грають
На хмарах усміхи його...
В юрбі вже очі не шукають
Ясного образа твого.
Хоч серце ще тобою повно,
Хоч серце ще горить в вогні
І вірить в диво молитовно,
І вірить знову в наші дні.
Тебе нема на Україні,
Тебе шукаю, хоч не жду.
Шукаю я твоєї тіні
В гаях, на вулиці, в саду.
І я знайду її - я знаю,
Коли осиплються гаї,
Листком пожовклим серед гаю
В росі угледжу я її.
25.07.[1917]
«Там, де тоне острів сірий…»
Там, де тоне острів сірий,
Хтось конає серед скель…
Полетів в щасливий ірій,
Зник навіки корабель.
Буйний вітер пролітає
І спиняється на мить,
І у хвилі він питає:
«Хто се привидом сидить?»
«Се до острова прикутий
І не привид, і не мрець,
Се покинутий, забутий
Моряками їх співець».
1917
«Незалежне життя - ось де справжня мета!..»
Незалежне життя - ось де справжня мета!
Тільки вільний орел вільним птахом літа…
Тільки вільний народ своє щастя кує,
Тільки вільний народ і бере, і дає.
В ланцюгах не летять сизокрилим орлом,
В ланцюгах не ідуть з ясно-гордим чолом,
В ланцюгах тільки думи про волю печуть,
В ланцюгах… в ланцюгах тільки сльози течуть
1917
НА РУЇНАХ
На руїнах, ваших трупах
Наша воля сходить…
Умивається росою,
Крилоньки розводить.
Ой росте, росте угору,
Маком розцвітає,
Наливає своє серце.
Сили набирає.
Ой пускає листя ширше,
А коріння глибше...
Може, ваша, воріженьки,
Була воля ліпше?!
Ой нащо ж ви нашу волю
Мучили в в’язниці,
