Мобі Дік - Герман Мелвілл
Поміркуйте й ще про одну річ. Коли трапиться таке, що два великі навантажені кораблі - як-от ті, що приходять з Індії,- небезпечно зблизяться в гавані й виникне загроза зіткнення, що тоді роблять моряки? Спускають за борт, у тому місці, яким мають зіткнутися кораблі, не якусь тверду перепону з дерева чи заліза. Ні, вони спускають туди кранець - великий кулястий мішок з найтовщої й найміцнішої волової шкіри, туго набитий клоччям і корком. Ця подушка-кранець відважно приймає на себе й витримує натиск, який поламав би всі їхні дубові гандшпуги та залізні ломи. Це вже само собою достатньо ілюструє той очевидний факт, до якого я веду. Та в мене виникла, на додачу, ще одна гіпотеза. Звичайні риби мають у собі так званий «плавальний міхур», здатний, коли потрібно, роздиматись або стискатись. Але кашалот, наскільки мені відомо, нічого подібного у своєму тілі не має, і все ж таки він може або поринати з головою під воду, або плавати, піднявши всю голову над водою. Зовнішній покрив кашалотової голови неперевершено еластичний, а підшкірний шар являє собою живу тканину з унікальними властивостями. Отож у мене й виникло гіпотетичне припущення, що ця таємнича тканина з пухирчастою, як у легенів або бджолиних стільників, структурою якимсь невідомим, загадковим чином з’єднана з атмосферним повітрям, а тому також здатна роздиматись і стискатись. Коли це справді так, то уявіть собі всю невідпорність тієї сили, якій допомагає найневловніша і найбільш руйнівна з усіх стихій!
А тепер підсумуймо. Несхибно пхаючи перед собою такий нечутливий, невразливий, непроникний мур, підпертий ззаду ще отією надзвичайно пружною масою, суне по морю велетенська брила буйного життя, яку можна гідно виміряти хіба що кубічними сажнями, ніби дрова, і водночас та брила покірна єдиному інстинктові, як і найменша з комах. Тому, коли я далі описуватиму в подробицях ті локальні зосередження могутньої сили, які таяться скрізь у тілі цього непогамовного велетня, коли я змальовуватиму перед вами хоч би найнезначніші з його приголомшливих подвигів, то, сподіваюся, ви назавжди відкинете весь невігласький скепсис і будете готові не моргнувши оком вислухати повідомлення, ніби кит пробив собі дорогу крізь Панамський перешийок і змішав атлантичну воду з тихоокеанською. Бо коли ви не визнаєте могутності кита, то лишитесь перед лицем Правди сентиментальним провінціалом. Але дивитись в очі чистій Правді можуть тільки титани з роду Прометея, яким не страшний вогонь; які ж мізерні тоді шанси в провінціалів? І що сталося з тим легкодухим юнаком, котрий підняв покривало жахливої саїської богині? 114
77
ВЕЛИКА ГЕЙДЕЛЬБЕРЗЬКА БОЧКА
А тепер час уже «розкривати скриню». Але, щоб ви добре зрозуміли цю процедуру, вам треба знати дещо про дивовижну внутрішню будову цієї «скрині».
Коли розглядати голову кита як прямокутний паралелепіпед, її можна розділити похилою площиною на два клини, 115 з яких нижній містить у собі кістяний скелет, що складається з черепної коробки та щелеп, а верхній - тільки жирову масу, зовсім вільну від кісток; його широка передня грань і утворює вертикально зрізаний лоб кашалота. Тепер горизонтальною площиною поділіть цей верхній клин посередині, і ви одержите дві майже рівні частини, які й сама природа розділила товстою перетинкою з міцної сухожильної тканини.
Нижня з цих двох частин, що має назву «мішок», являє собою величезний стільник із жиром, що весь складається з десятків тисяч наповнених тим жиром чарунок, за стінки яким править міцна, еластична плівка. Верхній частині, званій «скринею», можна дати ще й назву великої Гейдельберзької бочки 116 кашалота. І так само як та славнозвісна бочка спереду має якесь таємниче різьблення, так і величезний зморшкуватий лоб кашалота має на собі незліченні химерні візерунки - емблематичне оздоблення його подиву гідної бочки. І, як Гейдельберзька бочка завжди буває повна щонайкращого вина Рейнської долини, так і китова бочка містить найкращу, найкоштовнішу з жирових речовин, які дає його тіло: високо цінований спермацет, абсолютно чистий, прозорий і запашний. Більш ніде в кашалотовому тілі не знайдете цієї дорогоцінної речовини в чистому вигляді. Хоч у живого кита вона зовсім рідка й текуча, але, видобута з кита вбитого й виставлена на повітря, незабаром починає гуснути, утворюючи прегарні розгалужені зростки кристалів, як ото перша тонка крига, що з’являється на воді в мороз. «Скриня» великого кашалота дає близько півтисячі галонів спермацету, хоча значна частина його неминуче розливається, витікає, розбризкується чи ще якимсь чином утрачається під час квапливих намагань китобоїв ухопити, що вдасться.
Я не знаю, яким вишуканим і коштовним матеріалом покрита всередині Гейдельберзька бочка, та хоч би яке розкішне було те внутрішнє покриття, воно не може змагатися з шовковистою плівкою перламутрового кольору, що, немов підшивка дорогої мантії, вистилає внутрішню поверхню кашалотової «скрині».
Ми вже бачили, що Гейдельберзька бочка кашалота займає всю довжину верхньої частини його голови, а оскільки, як уже відзначено десь попереду, голова займає третину всієї довжини велетня, яка у великого кита може становити вісімдесят футів, то глибина тієї Бочки, коли голову підвішено сторчма за бортом корабля, сягає понад двадцять шість футів.
Коли в кита відрізують голову, гостре знаряддя в руках китобоя, який виконує цю операцію, проходить дуже близько від місця, де потім буде пробито отвір до резервуара зі спермацетом, і треба різати надзвичайно обережно, щоб через недбальство не вдертися передчасно до тієї святині й не виточити з неї намарне її дорогоцінного вмісту. Відрізану голову врешті піднімають з води поверхнею розтину догори, і в цій позиції голову підтримують величезні розбиральні талі за допомогою цілої плетениці конопляних линв.
Прийнявши все це до відома, візьміть, будь ласка, участь у дивовижній процедурі вичерпування великої кашалотової Гейдельберзької бочки - процедурі, яка цього разу мало не скінчилася
