Мобі Дік - Герман Мелвілл

землетруси. А зараз ми через ту губу, немов через слизький поріг, проникнемо в китову пащу. Їй же богу, якби я тепер був у Мекіно, то подумав би, що попав до індіанського вігвама. Господи праведний! Невже цим самим шляхом пройшов колись Йона? Покрівля над нами - на височині близько дванадцяти футів і сходиться під досить гострим кутом, немовби її справді підпирає посередині тичка, як у наметі; а оті ребристі, склеписті, кошлаті стіни показують нам дивовижні, напівсторчові, вигнуті, наче турецькі ятагани, пластини китового вуса - сотні по три з кожного боку. Звисаючи з верхньої частини черепа, з кістки, званої «налобником», вони й утворюють оті венеціанські штори, про які ми десь уже побіжно згадували. Краї цих пластин облямовані кошлатими торочками, крізь які справжній кит проціджує воду і в плетиві яких застрягає дрібна морська живність, коли він з роззявленою пащею пливе по морю бріту в пору випасання. На тих кістяних шторах, котрі звисають посередині, можна помітити особливі знаки - криві лінії, заглибини, гребені,- по яких дехто з китоловів визначає вік кита, як визначають вік дуба по концентричних кільцях на зрізі. Хоча довести точність цього критерію навряд чи можливо, все ж таки, за аналогією, він має певний присмак правдоподібності. В усякому разі, коли повірити цим ознакам, доведеться приписати справжньому китові куди більше довголіття, ніж здасться на перший погляд.

У давнину, як видно, панували вкрай химерні уявлення про ці «штори». У збірці Перчеса один мореплавець називає їх «дивовижними бакенбардами всередині китової пащі»; 113 другий - «свинячою щетиною»; третій старенький добродій у Гаклейта вдається до такої вишуканої мови: «З кожного боку верхньої щелепи його рила росте близько двох з половиною сотень плавців, що з обох боків вигинаються склепінням над язиком».

Як відомо кожному, ці самі «плавці», «бакенбарди», «щетина», «штори» - називайте як хочете - постачають дам корсетами та іншими пружними предметами туалету. Але попит на такі вироби вже віддавна падає. Вершина слави китового вуса припадає на часи королеви Анни: тоді були в моді фіжми. І так само як ті дами в давнину жваво вибрикували, хоч перебували, так би мовити, в китовій пащі,- так само й нині, попавши під дощ, ми не менш легковажно втікаємо під ті ж таки щелепи, шукаючи захисту: адже парасолька - це намет, напнутий на тому самому китовому вусі.

А тепер забудьте про всі штори та бакенбарди і, стоячи в пащі справжнього кита, знов огляньтеся довкола себе. Бачачи всю оцю кістяну колонаду, так правильно вишикувану обабіч, чи не подумаєте ви, що опинилися всередині великого гарлемського органа й дивитесь на тисячу його труб? А за постілку перед тим органом править найм’якіший турецький килим - язик, ніби приклеєний до споду пащі. Він дуже жирний і ніжний: може розірватись на шматки, коли його підніматимуть на палубу. Ось він перед нами, цей язик: на око я його оцінюю в шість барилець. Тобто з нього можна витопити приблизно стільки лою.

Ви й зразу, напевне, добре усвідомили ту істину, з якої я почав: що голови кашалота й справжнього кита різняться майже в усьому. Підсумуймо ж: у голові справжнього кита нема отого великого сховища спермацету; немає ніяких зубів; немає довгої й вузької нижньої щелепи, як у кашалота. Зате в кашалота нема отих кістяних штор; нема величезної нижньої губи; і майже нема язика. Знов же: у справжнього кита два отвори-дихала, а в кашалота дихало одне.

Погляньмо ж востаннє на оті дві достойні таємничі голови, поки вони ще лежать так близько; бо одна з них незабаром піде, забута, на морське дно, та й друга не забариться піти слідом за нею.

Ви можете вловити вираз кашалотової голови? Це той самий вираз, із яким кашалот зустрів свою смерть, тільки декотрі з довгих зморщок на його лобі наче розгладились. Мені здається, що тепер на його широкому лобі лежить печать якогось степового спокою, породженого філософською байдужістю до смерті. А зараз зверніть увагу на вираз другої голови. Гляньте на оту неймовірну нижню губу, ненароком притиснуту до борту корабля так, що вона туго обтягує нижню щелепу. Чи вся ця голова не промовляє про якусь безмірну й буденну рішучість у зустрічі зі смертю віч-на-віч? Цей справжній кит, гадаю, був стоїком; а кашалот - платоніком, хоча в останні роки, можливо, зазнав впливу Спінози.

 

76
ТАРАН

 

 

Перше ніж поки що попрощатися назавжди з головою кашалота, я хотів би, щоб кожен із вас, просто як людина, зацікавлена фізіологією, звернув особливу увагу на вигляд кашалота спереду в усій його непохитній зосередженості. Я хотів би, щоб ви тепер уважно глянули на неї й склали собі спокійну, неперебільшену розсудливу оцінку тієї сили, що може таїтись у ньому, як у тарані. Це дуже істотний момент: або ви самі задовільно розв’яжете це питання для себе, або ж назавжди зостанетеся скептиком щодо однієї події. А ця подія не вигадана, хоча, можливо, й належить до найжахливіших в анналах історії.

Ви, певне, вже спостерегли, що, коли кашалот пливе в своєму нормальному положенні, площина його лоба перпендикулярна до напряму руху; спостерегли й те, що нижня частина цього лоба помітно стесана назад ніби для того, щоб дати безпечніше місце довгій заглибині, в яку входить схожа на утлегар судна нижня щелепа; спостерегли й те, що паща кашалота вся розміщена на нижній поверхні голови - так, немовби у нас із вами рот весь містився б під підборіддям. Крім того, ви спостерегли, що в кашалота немає ніякого носового виступу, а той ніс, що він має - дихало,- розміщений на тім’ї і що його очі та вуха - по боках голови, приблизно за одну третину довжини всього тіла, рахуючи від переднього кінця. З усього цього ви, певне, вже зробили висновок, що кашалотів лоб - це глухий і сліпий мур без жодного органа чуття чи якогось вразливого виступу. А тепер іще зважте, що тільки на стесаній дозаду нижній поверхні голови можна розгледіти ознаки того, що там усередині є кістка; а до черепа можна проникнути тільки крізь два десятки футів товщі лоба. І вся ця величезна маса, позбавлена кісток, є ніби однією суцільною подушкою для пом’якшення ударів. Незабаром ви дізнаєтеся, що та подушка наповнена почасти жиром якнайкращої якості; але спершу я з’ясую вам природу тієї субстанції,