Індоарійські таємниці України - Степан Іванович Наливайко
Оскільки Реваті стала дружиною Балавіри, то одним із його імен стало Реватіраман — «Чоловік Реваті».
Хорезмійський енциклопедист Абу Рейхан Біруні (973 — 1048) у своїй «Індії» пише, що за уявленнями індійців, Сатурн, син Сонця, народився на лунарній станції Реваті (Бируни, 266). І що коли в місяці картік (8-й місяць індійського календаря, жовтень-листопад) Місяць перебуває в сузір’ї Реваті, останній із лунарних стоянок, то цього дня люди постують, на честь пробудження Вішну від сну. Піст має назву деотт хіні, тобто «вставання бога». Цього дня індійці, за Біруні, мажуться коров’ячим гноєм і розговляються молоком. Це <262> день — перший із п’яти днів, що мають назву бгішма панчаратрі, коли люди постяться на честь Вішну. Другого дня розговляються брахмани, а вже за ними — всі інші люди (Бируни, 485–486).
Він же відзначає, що п’ятнадцятого числа місяця ашваюджа, коли Місяць знаходиться в Реваті, буває свято пухая, під час якого індійці борються один з одним і влаштовують ігри з тваринами. Свято присвячене Крішні, бо його дядько Канса цього дня змусив його боротися перед собою (Бируни, 488).
Щодо божества Реванти, сина Сонця, ватажка ґух’яків — міфічних духів, то Бируні пише, що «Ідола Реванта, сина Сонця, (зроби) верхи на коні, ніби полювальника» (Бируни, 137).
Назву Райвата (інакше — Райватака) мала й гора, яка зараз називається Ґірнар (від Ґірінаґар — «Гора-місто»). Про неї епос мовить, що вона укріплена й неприступна для ворогів. Саме на горі Райвата, засвідчують джайнські джерела, Немінатха, 22-й тіртханкар (спаситель) джайнів, зрікся мирського світу. Тому ця гора — священне місце для джайністів. Сучасна гора Ґірнар, колишня Райвата, висотою 1050 метрів, розташована біля міста Джунанаґара в Саураштрі (Катхіявар). Тут чимало храмів, але найголовніший, збудований у ХІІ ст., присвячений Немінатху. На гранітніх скелях неподалік виявлено висічені написи, найдавніші з яких є так звані «едикти Ашоки» (ІІІ ст. до н.е.). А пізніші відносяться до правління царів Рудрадамани (ІІ ст.) й Скандагупти (V ст.).
«Махабгарата» подає барвистий опис гори Райватаки, коли там відбувалося велике свято врішніїв та андгаків, під час якого брахманам роздавали щедрі дари. Гору всипали розкішні палаци, прикрашені коштовним камінням і деревами діпа-врікша, там грали музики, танцюристи танцювали, а співці виводили пісень. Юнаки-врішнії (рід ядавів) красувалися на колісницях, оздоблених золотом. Городяни з родинами, хто пішки, а хто на колісницях, сотнями й тисячами прибували туди. Приїхав і могутній Балавіра, захмелений вином, із Реваті і в супроводі музик. Багато могутніх богів, царів і героїв удостоїли своєю присутністю ту урочистість. Саме там Арджун, що прогулювався з Крішною, побачив Субгадру, його сестру, й відразу закохався в неї. Крішна порадив йому викрасти Субгадру, бо хоча сваямвара (вибір дівчиною чоловіка) і кшатрійський звичай, але невідомо, чи вибере вона саме його.
Все так і сталося, а Крішна навіть допоміг Арджуні викрасти свою сестру. Дізнавшися, що дівчина пішла поклонитися горі Рай<263>ватаці, Арджуна на золотій колісниці теж вирушив туди. Субгадра тим часом, ушанувавши царя гір Райватаку й усіх богів, обійшла на знак пошани гору зліва направо й вирушила до Двараки. Обхід зліва направо, прадакшіна, дуже давній обряд, який у індійців виражає найглибшу повагу. При цьому здійснювач прадакшіни завжди повернутий правим боком до того, довкола кого здійснюється обхід; цим він засвідчує свої добрі наміри.
Арджун підомчав до неї і підхопив дівчину на колісницю. Коли це почули жителі Двараки, то обурилися вчинком Арджуни. Тоді Баларама у вінку з лісових квітів, у блакитному вбранні, закликав їх не гарячкувати, а послухати Крішну. Той зумів заспокоїти людей, і Субгадра стала дружиною могутнього Арджуна. У нього під час війни Крішна був колісничим, йому він виклав своє філософське вчення, що склало знамениту «Бгаґавадґіту» (АП, 547–549).
Окрім 12 знаків зодіаку ведійська астрологія знає 27 сузір’їв або накшатр — місячних стоянок. У ведах ці 27 накшатр розглядаються як живі істоти — дружини Місяця-Чандри. Кожна з накшатр займає 13° 30’ зодіаку, тому кожен знак зодіака включає три сузір’я. У давнину гороскоп тлумачився з характеристики сузір’я, під впливом якого перебуває Місяць. Скажімо, «Шрімад-бгаґаваті», дуже давній текст, мовить, що Крішна народився під винятково сприятливим сузір’ям Рохіні. Рохіні (10° — 23° 20’ Тельця) складається із 42 зірок у формі дерева баньян; найяскравіша з них у греків — Альдебаран. Рохіні означає «Руда корова». У ведах Рохіні — мати Балавіри (ВА, 142, 154).
У міфології пуран 27 накшатр доньки Дакші-Праджапаті, одного з десяти синів бога-творця Брахми. Дакша віддав їх заміж за Місяця-Чандру, котрий кожен день місячного календаря проводить з однією дружиною. У списку цих 27 дружин Місяця-Чандри четверта — Рохіні, а двадцять сьома — Реваті, «Багата», «Добробутна». Сузір’я Реваті (16° 40–30° градусів Риб) включає три зірки; грецька назва його — Piscium. Реваті, як ми знаємо, звалася дружина Балавіри. Таким чином, два сузір’я-накшатри, Рохіні й Реваті, безпосередньо стосуються Балавіри, землеробського божества. Що, звичайно ж, не випадково. Ми маємо справу з землеробським календарем, невіддільного від астральних культів. Що засвідчує землеробський характер населення, яке творило цей календар.
«Чхандоґ’я-упанішада» — одна з найдавніших і найпопулярніших пам’яток, пов’язана з «Самаведою» («Ведою піснеспівів»), в одному з розділів мовить:<264>
«Кози — звук «хім», вівці — прастава, корови — удґітха, коні — пратіхара, людина — нідгана. Це реваті, виткана на худобі.
Хто знає, що ці (вірші) реваті виткані на худобі, той володіє худобою, досягає повного терміну життя, живе в блискові, багатий нащадками, великий силою. Тож нехай він не дорікає худобі — такий заповіт» (ЧУ, 67).
У цій пам’ятці мовиться про взаємозалежність у ланцюжку істоти — земля — вода — рослини — людина
