Три сили. Як виховують в успішних спільнотах - Емі Чуа
678 A. Asnaani et al., “A Cross-Ethnic Comparison of Lifetime Anxiety Disorders”, Journal of Nervous Mental Disorders 198, no. 8 (Aug. 2010), pp. 551–5.
679 David T. Takeuchi, et al., “Lifetime and Twelve-Month Prevalence Rates of Major Depressive Episodes and Dysthymia among Chinese Americans in Los Angeles”, American Journal of Psychiatry 155, no. 10 (1998), pp. 1407–14; див. також Li, Cultural Foundations of Learning: East and West, pp. 66–7.
680 Усю інформацію, подану у примітці внизу сторінки, взято з Центрів контролю та профілактики хвороб, електронної системи статистичних запитів та звітів (WISQARS), а також загальнонаціональних і регіональних свідоцтв про смерть за 1999–2010 роки (причина смерті: самогубство) (роки: 2000–2010) (показники за віковими категоріями), http://webappa.cdc.gov/ sasweb/ncipc/mortrate10_us.html. Аналізуючи сам лише 2010 рік (найменш давній, для якого доступна інформація), бачимо дещо вищий рівень самогубств серед американців азійського походження (6,2 на 100 000 осіб), так само як білих (13,6 на 100000). Широко висвітлювали інформацію про те, що «американські жінки азійського походження у віці 15–24 років найбільш схильні до самогубства порівняно з усіма іншими расовими та етнічними групами цього віку». Наприклад, Elizabeth Cohen, “Push to Achieve Tied to Suicide in Asian-American Women”, CNN, May 16 2007, http://www.cnn. com/2007/HEALTH/05/16/asian.suicides/index.html. Як показує інформація з Центрів контролю та профілактики хвороб, це неправда і не було правдою у 2007 році, коли було опубліковано щойно процитоване джерело. Див. також American Psychological Association, “Suicide Among Asian-Americans”, http://www.apa.org/pi/oema/resources/ethnicity-health/asian-american/suicide.aspx (твердження, ніби серед «молодих американок азійського походження у віці 15–24 років найбільше самогубств порівняно з усіма расовими/етнічними групами, названо “міфом”»). Можливо, серед народжених у США жінок азійського походження більш розповсюджені суїцидальні настрої та спроби самогубства, ніж загалом серед американських жінок. Див. Aileen Alfonso Duldulao et al., “Correlates of Suicidal Behaviors Among Asian Americans”, Archives of Suicide Research 13, no. 3 (2009), pp. 277– 90. Однак загалом в американок азійського походження рівень самогубств нижчий. Див. Janice Ka Yan Cheng et al., “Lifetime Suicidal Ideation and Suicide Attempts in Asian Americans”,Asian American Journal of Psychology 1, no. 1 (March, 2010), pp. 18–30; M. Mercedes Perez-Rodriguez et al., “Ethnic Di. erences in Suicidal Ideation and Attempts”, Primary Psychiatry 15, no. 2 (January 1, 2008), pp. 44–53, Table 1.
681 Douglas S. Massey et al., The Source of the River: The Social Origins of Freshmen at America’s Selective Colleges and Universities (Princeton, NJ: Princeton University Press, 2003), pp. 118–19, 122; Carl L. Bankston III and Min Zhou, “Being Well vs. Doing Well: Self-Esteem and School Performance among Immigrant and Nonimmigrant Racial and Ethnic Groups”, International Migration Review 36, no. 2 (Summer 2002), pp. 389–415, особливо p. 401.
682 Stephanie Pappas, “Study: ‘Tiger Parenting’, Tough on Kids”,LiveScience, Jan. 19, 2012, http://www.livescience.com/18023-tiger-parenting-tough-kids.html (цитата Дезіре Баолян Кін).
683 Див. Devorah Baum, “Trauma: An Essay on Jewish Guilt”, English Studies in Africa 52, no. 1 (2009), pp. 15–27; Simon Dein, “The Origins of Jewish Guilt: Psychological, Theological, and Cultural Perspectives”,Journal of Spirituality in Mental Health 15 (2013), pp. 123–37; Joyce Antler, You Never Call! You Never Write! A History of the Jewish Mother (New York: Oxford University Press 2007), pp. 2, 137–8.
684 Leo Rosten, The New Joys of Yiddish (rev. ed.) (New York: Three Rivers Press, 2001), p. 262 («Євреї позначають словом “начес” сяйво радості, поєднаної з гордістю, що ними лише дитина може обдарувати батьків»).
685 See Jules Fei. er, Hold Me! An Entertainment (New York: Dramatists Play Service, Inc., 1977), p. 44.
686 Див., наприклад, Paul Johnson, A History of the Jews (New York: Harper & Row, 1987), p. 295 («одна з єврейських чеснот полягає в тому, що вони не схиляються пасивно перед власними представниками влади. Єврей — вічний бунтар»); Raphael Patai, The Jewish Mind (New York: Charles Scribner’s Sons, 1977), p. 332 (позиція Торстейна Веблена, за якою скептицизм єврейських науковців давав їм «передумову для імунітету проти обмежень інтелектуального отупіння»).
687 Стрічка «Примітка» Йосефа Сідара 2011 року розповідає про талмудиста, який довго і безславно працював, аж тут його помилково сповістили про те, що він одержав Державну премію Ізраїлю. Справжній лауреат — його син, набагато відоміший дослідник Талмуду.
688 Alexander Bloom, Prodigal Sons: The New York Intellectuals & their World (New York: Oxford University Press, 1986), p. 19. Ірвін Хау описує «кризу єврейської родини», спричинену очікуваннями, розчаруваннями і образами батьків (традиціоналістів-іммігрантів) та їхніх розкутіших синів. Irving Howe, World of Our Fathers (New York: Harcourt Brace Jovanovich, 1976), p. 254.
689 Див. Ted Merwin, In Their Own Image: New York Jews in Jazz Age Popular Culture (Piscataway, NJ: Rutgers University Press, 2006), p. 152.
690 John H. Davis, The Guggenheims: An American Epic (New York: William Morrow and Co., 1978), p. 50.
691 Michael T. Kaufman, Soros: The Life and Times of a Messianic Billionaire (New York: Alfred A. Knopf, 2002), p. 5.
692 Електронний лист до Емі Чуа від 26 серпня 2012 року (документ у авторів); див. також Helen Epstein, Children of the Holocaust: Conversations with Sons and Daughters of Survivors (New York: G.P. Putnam’s Sons, 1979), pp. 16, 305– 6; Aaron Hass, In the Shadow of the Holocaust: The Second Generation (Ithaca, NY: Cornell University Press, 1990), pp. 127–8.
693 Dennis Prager, “Explaining Jews, Part 3: A Very Insecure People”, WND Commentary, Feb. 21, 2006, http://www.wnd.com/2006/02/34917/.