Анабазис. Похід 10000 еллінів - Ксенофонт

У деяких племен кінь вважався священою твариною бога Сонця, якого шанували греки під іменем Геліоса. (Див. Геродот (1,216)).

Комарх, мабуть, навмисне повів військо не на північ до моря, через країну халібів, а ще далі на схід, до верхнього Аракса. Коли обман був викритий і комарх сховався, то греки пройшли без провідника у тому ж напрямку ще 7 днів, поки не досягли Аракса, який називався в цих місцях Фазіс.

Найманці Кіра під час свого відступу через північно-східну частину Малої Азії двічі зустріли на своєму шляху халібів (див. кн. V, 5,1) у різних місцевостях: приморській і гірській частинах південно-східного Причорномор'я.

Гірське плем'я, яке мешкало у часи Ксенофонта, мабуть, у районі витоків Гарпаса.

Саме так іменуються племена, які проживали біля р. Фазіс, сучасної Ріоні. Але фазіани, згадувані в цьому місці «Анабазиса», — це, мабуть, плем'я, яке проживало у верхній течії Аракса, що теж у давнину був відомий під назвою Фазіс.

Ксенофонт у «Лаконській поліції» (II, 6) розповідає, що спартанські юнаки навчалися крадіжкам для того, щоб вони не надто страждали під час голоду. Юнаків, спійманих на гарячому, карали.

Хірісоф вказує тут на жадібність афінських урядовців.

Короткий кривий меч, яким були озброєні спартанські гопліти.

Згадуване багатьма античними авторами плем’я скіфінів мешкало в гірській місцевості на південь від Трапезунта.

Місцерозташування цього міста не визначено. За припущеннями вчених, воно було в Байбуртському котловані, де зливається багато дрібних річок.

Оскільки Ксенофонт не називає імені ворожого скіфінам племені, через землі яких повів еллінів провідник з Гімніади, то можна лише припускати, що це також були скіфіни, які ворогували зі скіфінами Гімніади.

Розташування гори не визначено. Очевидно шлях еллінів від Гімніади (землями скіфінів, макронів і колхів) пролягав через Північно-Анатолійські гори, до перевалу Зігана.

Плем'я макронів згадується багатьма стародавніми авторами. Вони мешкали, мабуть, на південний схід від колхів. Епізод з грецьким воїном, який упізнав свою батьківщину у країні макронів, яскраво характеризує рабовласницьке суспільство.

Племена колхів, від яких дістала свою назву південно-західна частина Закавказзя (Колхіда), поширювалися, як видно із розповіді Ксенофонта, значно далі на захід, аніж у пізніші сторіччя античності, займаючи південне узбережжя Чорного моря до Трапезунта і навіть на 100 км далі на захід.

Про мед, який володіє дурманними властивостями, згадує багато стародавніх авторів (Страбон, Полібій та ін.).

Трапезунт — одна з найдавніших грецьких колоній південного берега Чорного моря, яка знаходилася на місці сучасного міста з тією ж назвою. Згідно з грецькою традицією, Трапезунт був заснований колонією Мілета Сінопою (див. прим. 218) у середині 8 ст.