Анабазис. Похід 10000 еллінів - Ксенофонт

У війську найманців Кіра на цьому етапі походу, за свідченням Ксенофонта, не було одновладдя. Стратеги були рівноправні, і всі питання вирішувалися ними на радах більшістю голосів.

У найближчі роки після закінчення Пелопоннеської війни переможці лакедемонці були фактичними господарями усієї Греції і користувалися найбільшою шаною серед громадян інших грецьких держав.

Військо продовжує іти на північ уздовж східного берега Тигра.

Критці вважалися найкращими стрільцями з луків серед греків, а родосці — найкращими пращниками.

Описані Ксенофонтом (V, 4, 7-12) руїни міст Лариси і Меспіли знаходяться в області стародавньої Ассирії. Лариса відповідає збереженим до нашого часу решткам міста біля Кала, а Меспіла — столиці Ассирії Ніневії. Крепіда — фундамент.

Це сталося за часів Кіра Старшого, який царював з 559 по 529 рр.

Можливо, що підставою для цієї легенди стало сонячне затемнення, що мало місце у цій місцевості у травні 556 р.

Ймовірно, гробниця одного з ассирійських царів.

Єдине місце, де згадуються скіфи. Як гадають учені, це слово — пізніша вставка редакторів.

Еномотія — підрозділ піхоти, кількістю приблизно 25 чоловік. Пентекостія — загін чисельністю приблизно в 50 чоловік.

Геродот також неодноразово згадує (VII, 223; VII, 22; 7, 56) про те, що воїнів перської армії підганяли до бою, до походу і до роботи силою — ударами батогів.

Найманці Кіра, рухаючись угору по Тигру, підійшли до місцевості (тепер місто Єзір), де шлях уздовж річки перетинають високі Курдистанські гори. Звідси й зупинка й вагання греків стосовно вибору дальшого напрямку шляху.

На території перської монархії мешкало багато племен, які, живучи у важкодоступних місцевостях не підкорялися цареві і не надавали своїх контингентів у перське військо. Такі області були в горах Малої Азії, у пустелях Аравії, Лівії, а також у степах Середньої Азії. Як розповідає Ксенофонт (кн. IV, 3), кардухи іноді вступали у зносини із сатрапом найближчої області й укладали з ним договори.

Ця вказівка неточна; південний рукав верхнього Євфрату (сучасний Мурадсу) справді протікає територією Вірменії, неподалік витоків Тигру; а джерела цього рукава знаходяться значно далі на схід. Стратеги прямували на північ, мабуть, у надії переправитися через Тигр і Євфрат біля витоків цих річок, там, де переправа не становила б труднощів.

Нічне чергування у грецьких військах поділялося зазвичай на три чи чотири вахти.

Область, заселена кардухами (сучасний Курдистан), визначається доволі точно завдяки відомостям, які подає Ксенофонт. Кардухи жили в гористій місцевості. Перси не змогли підкорити їх (див. кн. III, 5,16), але сатрап сусідньої з кардухами області іноді укладав з ними мирні угоди. Жителі Вірменії не будували поселень у прикордонній з кардухами області, остерігаючись нападів (див. кн. 1,4,1).