Анабазис. Похід 10000 еллінів - Ксенофонт

Аріей — друг Кіра і начальник його варварського війська. Спочатку, як видно з розповіді Ксенофонта, після битви біля Кунакси він підтримував дружні стосунки з еллінами, але потім, отримавши від Артаксеркса запевнення в безпеці, зрадив їх і взяв участь у взятті в полон та убивстві стратегів та лохагів.

Каре будувалося таким чином, що попереду і позаду шикувалися фаланги, а по боках — колони. Всередині ж, під прикриттям війська розміщувалися легкоозброєні, обоз та обслуга.

У релігійному культі греків жертвоприношення відігравали важливе значення і на війні, як правило, не приймали жодних рішень без подібного обряду. Оскільки ворожіння за нутрощами тварин було складною справою, то зазвичай воно доручалося ученим жерцям-ворожбитам. У разі несприятливого знаку жертви, такі жертвоприношення, як правило, повторювалися доти, доки не з’являлися хороші знаки.

Культ Зевса-Рятівника був поширений у всій Елладі. Цей бог часто прикликався греками перед початком битви.

Прийнятий у греків бойовий лад шикування війська — фаланга. Воно являло собою зімкнутий, безперервний стрій гоплітів.

Перська піхота не мала захисного обладунку, крім легкого, обтягнутого шкірою, щита. Її озброєння не годилося для рукопашного бою з надітими в шоломи, панцири і поножі еллінським гоплітами.

В останньому розділі «Кіропедії» (8, 8, 24 і наст.) розповідається про занепад військової справи у персів за часів Ксенофонта, зокрема і про серпоносні колісниці, які втратили своє колишнє значення.

Греки боялися паніки, яка могла виникнути на змаганнях колісниць на гіпподромах внаслідок полохливості коней. Тому на гіпподромах Еллади існував спеціальний вівтар, присвячений якомусь місцевому героєві, котрий, за віруваннями греків, володів силою наводити страх на коней. На цих вівтарях візничі перед змаганнями приносили жертви умилостивлення.

Про цей спосіб прирікання на смерть через доторк до поясу обвинуваченого згадується і в Геродота (1,137), щоправда в ідеалізованому світлі, і в Діодора (8, 30).

Співтрапезниками називалися ті чиновники і придворні перського царя, які одного разу брали участь у застіллі в палаці за кошти царя. Тут маємо приклад наслідування Кіром придворних звичаїв царя.

Лікар Ктесій — грек, уродженець м. Кніда. Ктесій 17 років (з 414 по 398 рр.) провів при дворі перського царя і написав історію Сходу.

У цьому (9-му) розділі першої книги, і в іншому своєму творі «Кіропедія» (Виховання Кіра) Ксенофонт виводить образ зразкового правителя держави, такого, яким він мав відповідати уявленням самих персів.

Про виховання синів знатних персів Ксенофонт докладно розповідає у своєму творі «Кіропедія».

Полювання було не лише улюбленим заняттям перських вельмож, але на нього дивилися як на вправляння у воїнській звитязі і підготовку до воїнських подвигів.

Іонійські міста — грецькі міста Іонії, що в центральній частині західного узбережжя Малої Азії, які знаходилися під владою Персії.

Підношення подарунків цареві і перським можновладцям було обов’язковим