Українське письменство - Микола Зеров

Литературная среда. — С. 239—241.

Поездка на могилу Шевченко // Русская мысль. — 1904. — III. — С. 135—138.

1914 р. Бєлоусов присвятив Шевченкові (з нагоди 100-літніх роковин народження) ціле II число журн. «Путь», якого був редактором.

Про це видання, третє в редакції Доманицького, та про цензурну його історію — див.: Стебницький П. «Кобзар» «під судом» // Зап. іст.-філ. відділу ВУАН. — IV. — С. 36—48.

До цього збірника увійшло 98 поезій. Всього в збірники, редаґовані Бєлоусовим, увійшло близько 180 поезій. «Кобзар» 1906 р. містить 129 п’єс, «Кобзар» 1911 додає до цієї кількості близько 50 поезій нових. З цього числа половина належить редакторові.

Див.: Багрий А. В. Т. Г. Шевченко в русских переводах. — Баку, 1925. — С. 30—33.

«Украинская старина» Т. Данилевского. — X., 1866. — С. 254.

Русская мысль. — 1907. — ІІ, бібліографія. — С. 29; Багрий А. В. Шевченко в русских переводах. — С. 36.

Укр. жизнь. — 1914. — II. Передруковано: Твори М. Богдановича (Акадэмічная бібліотека белар. Пісьменнікау). — Т. II. — С. 44—54.

В «Кобзарі» під ред. Бєлоусова. — М., 1900 (в-во Клюкіна).

Багрий А. В. Шевченко в русских переводах. — С. 36.

Про народний вірш у Куліша — в книзі «Від Куліша до Винниченка». — К., 1929. — С. 22—25.

Краса і сила. Твори. — Т. II. — С. 45—46, 48–49. Одно з тверджень Богдановича («Искусственные правила искусственной поэзии отпадают. Возникает национально-украинский vers libre») призвело до деяких необґрунтованих характеристик Шевченкового вірша як верлібру.

Е. Багрицький дає рядки і амфібрахічні — «По откосам виноградник / Лопочет листвою» // Красная новь. — 1926. — XI.

Переводить на чоловічі рими Шевченків коломийковий вірш і Славинський.

Докладніше: А. В. Багрий. Шевченко в русских переводах. — С. 50.

Слова «Ода малороссийского простолюдина» слід розуміти тільки як певну стилістичну мотивацію: автор хоче виправдати ними зумисне простацтво своєї розповідної манери. Так і в «Вояжі по Малій Росії п. генерала од інфантерії Беклешова» розмову про роз'їзди та ревізії останнього провадять селяни Пархім з Панасом, «погнавши на поле воли» і зустрівшися з Овдієм та Харком. Дійсні настрої од дуже мало спільного мають з селянством: їхній войовничий запал виник на іншій класовій основі. «Временное ополчение», з приводу якого пише штаб-лікар Кошиць-Квітницький, скликане було р. 1807, про нього див. статтю «Земська міліція 1806—1808 рр.» («Прапор марксизму», 1927). Про настрої 1812 р., про ополчення під час кампанії 1812—1814 рр. та класову лінію уряду див. М. Свідзинського (наук. зб. н.-д. кафедри історії укр. культури у Харкові, ч. 5) та П. Клепатського (За сто літ, кн. 5).

Браиловский С. К вопросу о