Українське письменство - Микола Зеров

Там само. — V. — С. 196.

Там само. — V. — С. 200.

Єфремов С. Коцюбинський. — В-во «Слово». — 1922. — С. 122.

Коцюбинський М. Листи до Волод. Гнатюка. — Львів, 1914. — С. 104.

Порівн. про властиве Чехову поняття «культурного блага», як великої громадської цінності. Овсянико-Куликовский. История русской интеллигенции. Собр. соч., т. IX. — СПб., 1914, вид. 5-е. — С. 52—53.

Пор.: А. П. Чехов. Затерянные произвед. (Атеней. — 1925. — С. 93—94) з тим, що говорить М. Ф. Чернявський в «Червоній лілеї», с. 11.

Може, тим треба пояснити і висновки О. І. Попова, що добачив у Коцюбинському риси марксиста і речника незаможного селянства (Червоний шлях. — 1923, II).

Якщо тільки перечитав: в листі 10.X.1901 Коцюбинський жаліється Гнатюкові, що йому незмога стежити навіть за ЛНВ.

Лист з 23.1.1900. — Письма. — Т. VI. — С. 19—20.

Зап. Істор.-філ. відд. УАН. — Т. IX. — К., 1926. — С. 212—214.

В добрій згоді з цим висновком стоять спостереження М. Ф. Чернявського, подані в ласкавому листі до мене з 12.VII.1928. На думку М. Ф., «Чехов глибоко вразив Коцюбинського своїми „Мужиками“; навіть другу частину „Fata morgana“ писано ще під впливом чеховського погляду на село. Він (Коцюбинський) мені прямо сказав, що не знає, що робити із своїми „Мужиками“… і я тоді зрозумів, що він хоче дати в своєму творі щось подібне по глибині й яскравості до твору Чехова». В цілому ж, на думку М. Ф. Чернявського, Чехов, надто як стиліст, далеко не созвучний Коцюбинському: «Коцюбинський шукав ефектів, іноді навіть зовнішніх, а таких у Чехова не було. Глибина чеховського аналізу його не вражала: Коцюбинський не любив дивитись у глибокі води».

Чеховські кінцівки у свою чергу нагадують деякі мопассанівські. Пор.:

Le paquebot, en effet, diminuait de seconde en seconde comme s’il eût fondu dans l'Océan. Mme Roland tournée vers lui le regardait s’enforcer à l’horizon vers la terre inconnue à l’autre bout du monde. Sur ce bateau, que rien ne pouvait arrêter, sur ce bateau qu’elle n’apercevrait plus tout à l’heure, était son flis, son pauvre fils. Et il lui sembait que la moitié de son coeur s’en allait avec lui, il lui semblait aussi, que sa vie était finie, il lui semblait encore qu’elle ne reverrait jamais plus son enfant.

Або:

Comme ils allaient quitter le quai et prendre le boulevard François I-er sa femme se retouma encore une fois pour jeter un demier regard sur la haute mer; mais elle ne vit plus rien qu’une petite fumée grise, si lointaine, si légère, qu’elle avait l’air d’un peu de brume.

Pierre et Jean, pp. 240—241, 242. Paris, 1909, Louis Conard, éditeur.

Б російському перекладі 90-х рр. каденції Мопассана виходять іще яскравіші: «Тогда Луизе показалось, что половина ее сердца ушла с этим кораблем, что вся ее жизнь кончена и что, вероятно, она уже никогда не увидит больше своего ребенка».

Пор., напр., у Кароліни Павлової у «Фантасмагоріях»:

Дорогою шукання // Життя й революція. — 1928. — V. — С. 81—87.

Того хреста Стороженко носив, не