Українське письменство - Микола Зеров
Костомаров Н. Воспоминание о двух малярах // Киев. старина. — 1861. — № 4. — С. 48. Див. також: Костомаров М. Науково-публіцистичні і полемічні писання. — К., 1928. — С. 88.
(обратно) 381Головніші матеріали до життєпису Аскоченського: некрологи // Киев, епархиальные ведомости. — 1879. — № 23. — С. 9; Церковный вестник. — 1879. — № 60; статті: Венгеров С. Критико-биографический словарь русских писателей и ученых: (от начала русской образованности до наших дней). — СПб., 1889. — Вып. 1. — С. 827—836; Русский биографический словарь. — СПб., 1900. — Т. 2. — С. 348. Важливим джерелом є «Дневник Виктора Ипатьевича Аскоченского: С предисловием Ф. И. Булгакова» // Истор. вестник. — 1882. — № 1—9.
(обратно) 382Лесков Н. Поли. собр. соч. — Т. 10. — С. 410—412.
(обратно) 383Дневник Виктора Ипатьевича Аскоченского // Истор. вестник. — 1882. — № 8. — С. 289—294.
(обратно) 384Причиновий зв’язок межи «запискою» Аскоченського і його арештом є тільки догадка Лєскова.
(обратно) 385Дневник Виктора Ипатьевича Аскоченского // Истор. вестник. — 1882. — № 4. — С. 86—87, 88.
(обратно) 386Киев. губерн. ведомости. — 1855. — № 12. — 15 мар.
(обратно) 387Аскоченський не хоче зрозуміти цього і вимальовує 40-і рр. щасливою добою, коли, мовляв, люди різних переконань «не заважали один одному думати по-своєму».
(обратно) 388На ролі особистих невдач у наверненні Аскоченського до обскурантства кладуть наголос обидві словникові статті про нього («Русский биографический словарь», «Критико-биографический словарь…» С. Венгерова). Безперечно, невдачі могли більшої злостивості надати писанням Аскоченського, але все зводити до них навряд чи можна. Навіть під час свого професорства «совершенно другим человеком» він не був.
(обратно) 389Петров Н. Очерки укр. лит. XIX ст. — К., 1884. — С. 373.
(обратно) 390Франко. Михайло П. Старицький // Літ.-наук. в. — 1902. — V. — С. 43, 45—46, 99.
(обратно) 391З давнього зшитку. Пісні і думи. Переклав М. Старицький. — К., 1881. — С. 145. — З давнього зшитку. Пісні та думи. М. Старицький. Частина друга. — К., 1883. — С. 182.
(обратно) 392До нашого списку не увійшли О. Навроцький (1823—1900) та П. Ніщинський (1832—1896). Перший із них, кирило-мефодіївський братчик, писав межи 1847 та 1860 рр. і твори свої передав у свій час до «Основи». В друк вони через не відомі нам причини не попали. Пізніше, в 1887 р. він надрукував тільки один вірш «На смерть Костомарова». Поки його спадщина не опублікована, нелегко вирішити питання, куди його слід віднести. Другий, П. Ніщинський, відомий тільки як поет-перекладач. Гомерові поеми його з’явилися уже в 90-х рр. Софоклова ж «Антигона» (1883 г.) в його перекладі занадто відгонить стилістичною старовиною.
(обратно) 393Барвінський Ол. Спомини з мого життя. — Львів, 1912. — Ч. І. — С. 185.
(обратно) 394Глібов. Твори, — Т. 2. — ДВУ, 1927. — С. 531—534.
(обратно) 395Розмаїтіший у піснях тільки М. Вербицький («Невольник»). Беремо уривок з його поезії, де він характеризує тематику народної пісні:
Чутно у тій пісні про тяжку неволю, Про гіркії сльози, нещасную долю, Про лихо і горе, про те, як колись