Українська література 17 століття - Автор невідомий

Егда же его ж царского пресвітлого величества много-численнни сили зь боярином князем Григорієм Григоріеви-чем Ромодановским55 и многіи полки козацкіи зь гетманом Войска его царского пресвітлого величества Запорозкого Іоанном Самуйловичем5 , кь Днепру на отсіч или на освобо-жденіе Чигирина прійдоша, поганни агаряне57, услишавши о великих силах государевьіх, аще и убояшася. Обаче боязнь ту сокрьівающе вь сердци, приліжніе кь Чигирину приступа-ху, ни на мало время ослаби осадником чигирияским дающе; Августа же найпаче числа 27-го всіми силами добнваху го-рода Чигирина, всячески уже достати его нудящеся, дондеже би не приспіла отсіч государская кь Чигирину.

А вь богоспасаемом царственном граді Кіеві тогожде місяца августа, на память преподобнаго отца нашего Пиме-на Великаго 58, бьість обхожденіе окрест всего великого верх-него города Кіева сь крестьі, сь чудотворною иконою пресвя-тьія богородицн кіево-печерскою (яже никогда по то время не бяше от церкве Пресвятня Богородицн зь обители Печерскія движима) сь честньїм крестом, вь нем же бі часть животво-рящаго древа креста господня 59 и мощи многих святих угод-ников божіих; и сь прочіими святими чудотворними иконами, при его царского пресвітлого величества боярині и воєводі кіевском князі Іоанні Борисовичі Троекурові и при околни-чом Іоанні Івановичі Ржевском. Такожде вь трудіх бяше и сам всечестньїй господин отец Іннокентій Гізіель, архи-мандрит святия Кіево-ГІечерскія обители, сь прочіими чест-ньіми ігуменами святих монастирей киевских, и иньїх множество многое духовного и мирскаго чину людій; всі ели не чрез весь день літний труждахуся за чудотворною иконою пречистьія богородицн ходяще и вь умиленіи и сокрушеніи сердца молебное пініє и молитви кь спасителю богу и кь спа-сающей от бід пресвятой богородицн приносяще; и толиким новим подвиженіем чудотворньїя кіево-печерскія иконьї пре-святьія богородицн изрядно чудо и всемирная радость соді-лася: вь той же бо день под Чигирином возбранньїя воєводи и заступницьі христіяном непостьідньїя заступленіем вне-заапу нападе на горделивьія поганьї страх и трепет велій, п абіе превратишася вь бігство полки чуждьі, сь великим и никогда еще не бьівшим толиким посрамленіем, и зілною пагубою сил бисурманских, иже невидимою силою божіею гоними бьіша сице, яко безпрестанньїм бігством вь дни и вь нощи истомльш'еся, множество их веліе везде по пути погибе, едва прочіе от превелика страха божія вь свояси угонзнуша. Град же Чигирин свобожден бьість от всяких бЬд и зпятая сіть суеумнаго наміренія агарянскаго на богоспасаемьій царственньш град Кіев, аки паучина, сокрушися. А мьі всі помощію господа, сотворшаго небо и землю, по заступленію пресвятьія богородицьі, ходотайством святьіх россійских чудотворцов, преподобних отец наших Антонія и Феодосія и прочіих кіево-печерских, и всіх святих молитвами, изряд-ньім щастьем великого государа нашего царя и великаго князя Феодора Алексіевича, всея Великія, и Малня, и Більш Россіи самодержца, под его високою государскою рукою добрі избавленньї бьіхом.

О ВТОРОМ БІСУРМАНСКОМ ПРИХОДІ ПОД ЧИГИРИН

Вь літо от рождества Христова 1678. Жестокосердньїй он богопротивник турский солтан, вь лютой ярости и скорби сердца своего сьій, хотя мимошедшую пагубу людій своих и студ лица своего безчестнаго утолити, еще болшіи свой турецкіи и татарскіи сильї подвиже и посла зь поганим вейзе-ром своим на имя Мустафою и сь многими башами под Чигирин, доставати его. Тьіи бісурманскіи сильї, пришедше міся-ца іюля числа 8-го кь Чигирину, доставаху его различіїьіми промислами: приступами, страшною огненною стрілбою, кгранатами, подкопами и всякими навіти, чрез многое время нудящеся злоє наміреніе своє совершити; но многу пагубу себі тамо прістяжаху: ибо ратній его царского пресвітлаго величества люди, под властію умнаго мужа, его царскаго пресвітлаго величєства околничого и воєводи чигиринскаго Іоанна Ивановича Ржевского, а Войско Запорозкое бодрос-тію полковника чигиринскаго Григорія Карповича, и инньїх таможе бьівших храбрьіх началников войсковьіх промьісло-ви, мужественно противу тіх непріятелей подвизахуся, так от стін градских всякою стрільбою стріляюще и отбивающе, яко и из града исходяще, по шанцам поганских многое множество янчаров убиваху, и на полі частий бон сводяще, без числа турков и татаров поражаху, и живьіх много, началньїх

и общьіх поган имаху; яко толикому божію силою укріпляе-маго православнаго воинства мужеству, промьіслу, дерзнове-' нію и нарочитой храбрости богатьірской, зіло дивитися бісур-маном. И уже непріятели, вь уньїніи и малодушіи суще, по болшой части бяху в отчаяніи, мняще, наміренія своего не совершивши, сь печалію и вічним студом своим или от града отступити, или всі на приступах вь конец погибнути.

О ПРЕСЛАВНОЙ ПОБІДІ НАД ТУРКАМИ И ТАТАРАМИ, БЬІВШОЙ НА ГОРІ

Егда же болшіи сильї его царского пресвітлаго величест-ва, при боярину и воєводі князю Григорию Григоріевнчу Ро-модановскому, и многіи полки Войска Запорозкого, при гет-ману Іоанну Самойловичу, сь богом данною ему благонрав-ною отраслію, Семеоном °, у Дніпра сиійдошася, абіе вси купно, силою кріпкаго вь бранех господа вьоружившеся, пойдоша іюля 31-го сь поля Бужинскаго61 кь Чигирину на одсіч своих, сь всіми обозами просто вь очи непріятелеві, ополчившемуся окрест Чигирина.

О сем усльїшавши вейзір турецкій, аще вь болшом еще страсі и ужасі оста, но, аки вь дерзновеніи сьій, понудися семнадесят башей сь многими бісурмянскими силами, и хана кримскаго сь всіми ордами, и янчарскую піхоту послати про-тиву войск православних, усилуя проходи путньїя запяти им, и убо на тісньїх містах и переправах нужннх заступивше, всячески от всіх стран на обозьі государевьі москов-скіи и козацкіи непріятели налігаху и немальїя перепони содіваху.

Православное же войско, мужественно вь храбрости воинской подвизающеся, нарочитий отпор иепріятелем на всі страньї даваху, вь всяком дерзновеніи всі праволучно идуще противу бесурмяном на Гору, от Черкас6 до ріки чиги-ринской Тясмина63 лежащую, кь вивозу, зовомого Кувічин-скому64. Непріятелі же, войсками своими Гору ту окрьівше н всі удобньш восходьі на шо янчарами сь многою огненною стрельбою засадивше, отнюдь восхода христіанским воем возбраняху. Чего ради Гора та, от миожества непріятелей, от вьісотьі и труднаго восхода своего, аки нікій страшний облак сь огненним дождем и лютими громьі стрілянія бісур-мянскаго над православними вои висяше, даже под нею вои царского величества принудишася премедліти день и дві но-щи, вь всяком труді и тіснотах.

Но зде десница господня сотвори силу! Зде множеством славьі своея сотре бог сопротивньїх! Егда силою креста господа, силнаго вь бранех, православній, вьоружившеся,

.иігуста 3-го числа, вь день субботній, изрядні же чинньїм унравленіем благоразумнаго вожда Войск Запорозких всі полки двигнушася, храбріи вои предваряюще, обозьі же им иослідующе, просто на Гору тщахуся и вь всяком дерзно-ііеніи и мужестві сердца на обозьі и войска бісурманскіи наступаху, тогда лук силньїх изнеможе, а немощній препоя-сашася силою. Ибо предстателством пресвятьія богородицьі пепостьідньїя христіанскія надеждьі ходотайством преподобних отець печерских