Українська література » Інше » Українська література 17 століття - Автор невідомий

Українська література 17 століття - Автор невідомий

Читаємо онлайн Українська література 17 століття - Автор невідомий
Рима, о чом вь житіи его широчае.

О ПЕРВОНАЧАЛНЬІХ КНЯЗЕХ КІЕВСКИХ

и о созданій града кіева и имени его

По благословенію и пророчествіи изряднаго заступника россійскаго святаго апостола Андреа Первозваннаго на горьі кіевскія, немалу времени прешедшу, прійдоша от диких поль сь славяньї, великими и зіло храбрьіми народи, тріе братія родньїи, князіе россійскіи: первому имя — Кій, второму — Щек, третему — Корев, или Хорев, и сестра их сь ними прійде — Либедь, кь брегом Дніпровим, рода всЬ Афетова и племени Мосохова, идеже, влад-Ьюще народами и Полянс-кою землею, начаша гради и м-Ьста, ради тишайшаго житія и приб-Ьжища, созидати.

Перв-Ье убо стар-Ьйшій брат Кій основа и согради город и м-Ьсто, на гор-Ь над р'Ькою Дн-Ьпром, нарекши его от своего имени Кіев. Коего же року, лЬтописци россійскіи не пишут, вину дающе, яко тогда писанія не знаяху и тщанія кь нему и дійств літних кь начертанію не бисть, но, яко прост и си-лен, народ вь воинских ділех упражняшеся. Един точію літо-мікч'ц описа основаніе града Кіева, року от рождества Хрис-юіи 430.

Вторьій брат, Щок, или Щек, созда недалече Кіева град на горе же, и нарече его Щекавица, или Шковица, от своего имени, иже гора и до нині тако именуется.

Третій брат, Корев, или Хорев, созда град, такожде от своего имени, Хоревицу, а по том Вьішгород20 прозвася.

Сестра же их Либедь, над рікою Либедью21 свои осадьі положити, тамо же и город на пригорку вьісоком согради, от своего имени, Либедь.

Иміша же ті князіе у себе и гетманьї. От них же бі пер-вьш именем Радим22, а от того нарекошася радимчане; вто-рьш — Вятко23, а от того — вятчане, над рікою Волгою; третій — Дуліпа24, а от того — дуліпяне, над Богом, иже ньіні нарицаются лучаньї [...]

О КНЯЖЕ НІЙ ВЕЛИКАГО КНЯЗЯ ВЛАДИМІРА В"Ь КІЕВЕ И ВТЬ ВСЕЙ РОССІИ И О САМОДЕРЖАВНІ ЕГО

Року от созданія міра 6486, а от рождества Христова 978 великій князь Владимір Світославич, от корене Августа, кесара римскаго, владівшаго всею вселеиною, внук Игоров25, правнук Руриков, по смерти братіи своея, Олга26 и Яропол-ка27, обьемши их княженія и всю Россію Полунощную, Вос-точную, Полуденную, Білую и Чорную28 кь своей власти при-ведши, нача писатися царем и великим князем и самодержцем россійским. Созда же и град велик и красен пя’гьнадесят верст от Кіева, нарекши его Більгород29, и престол княженія великоновгородскаго вь Кіев пренесе. Поминая же братію убіенную, нача ставити богомерзкія ідольї вь Кіеві и по окрестньїх горах и полях кіевских, творя им честь и поклоне-ніе божественкое сам и всім людєм тожде повеліваше творити, а противним имінія, отчиньї и достоинства отьемляше.

О ИДОЛІХ

Вь-первнх постави началнійшаго кумира именем Перуна, бога грому, молнія и облаков дождевьіх, на пригорку високом над Буричовнм потоком30, по подобію человіческу. Тулуб его

бі от древа хитростні изсічен; главу имущ сліянну от сребра, уши злати, нозі жєлізин, вь руках же держаше камень, по подоб ію перуна палающа, рубинами и карбункулем украшен. А пред ним огнь всегда горяше. Аще же би по нераденію жреческому ключилося огню угаснути, того ради жерца, аки врага бога своего, смертію казняху.

Вторьій ідол бьість Волос, бог скотов.

Третій — Позвизд, иніи же прозваша его Похвист, ніціи нарицаху Вихром, исповідающе бога бьіти воздуха, ведра и безьгодія.

Четвертий идол — Ладо. Сего иміяху бога веселія и вся-каго благополученія, жертвьі ему приношаху, готовящіися кь браку помощію Лада мняше себі добро веселіе и любезно житіє стяжати. Сія же мерзость от древнійших ідолослужи-телей произьійде, иже нікіих богов Леля и Полеля31 почитаху, их же богомерзкое имя и до ньіні по ніким странам на сон-мищах игралищньїх пініем «Лелюм-Полелюм» возглашают. Такожде и матер Лелеву и Полелеву Ляду, поюще «Ладо32, Ладо» и того идола ветхую прелесть діаволскую на брачньїх веселіях, руками плещуше и о стол біюще, воспівают. И от сего православному христіянину всячески блюстися подо-бает, да не возбужденіе казни божія бьівает.

Пятьій ідол — Купало, его же бога плодов земньїх бьіти мняху, и ему, прелестію бісовскою омраченньїи, благодаренія и жертвьі в началі жнив приношаху. Тогожде Купала, бога, или, истинніе, біса, и доселі по нікіим странам россійским еще память содержится, найпаче вь навечеріи рождества святого Іоанна Крестителя33. Собравшеся в вечер юноши мужеска, дівическа и женска полу соплетают себі вінца от зелія нікоего и возлагают на главу и опоясуються ими; еще же на том бісовстем игралищи кладут и огнь и окрест его, емшися за руці, нечестиво ходят и скачут и пісни поют, сквернаго Купала часто повторяюще и чрез огнь прескачуще, самьіх себе тому ж бісу Купалу вь жертву приносят. И иньїх дійств діяволских много на скверньїх соборищах творят, их же и писати не ліпо єсть.

По сем святаго Іоанна Крестителя празднику еще и о праздниці святьіх верховних апостол Петра и Павла34 свою сіть діавол запинает чрез колиски, на них же бо кольїшущим-ся приключается внезаапу спасти на землю, убиватися и злі без покаянія душу свою испущати. Сего ради и колисок, яко сіти діаволскія, хранитися всякому христіанскому человіку, да не впадет и увязнет в шо, нужда єсть.

О ОБЛІЯНІИ ВОДОЮ НА ВЕЛИКДЕНЬ

Ніціи от древних беззаконій источником и езером, умно-женія ради плодов земньїх, жертвьі приношаху, а временем и людей вь воді топяху. По нікіих странах россійских еще и доселі древнего того безьчинія отновляется память, егда вь время пресвітлаго дне Воскресенія Христова, собравшеся, обоего полу юнотьі или и старьіи друг друга, по подобію її і.коего утішенія, вь воду вькидают. И случается наважде-мюм бісовским вьверженному вь воду или о камень, или о ярово разбитися, или утопати и злі испущати душу свою. І Іпьіи же аще не вкидают вь воду, то поливают водою, томуж-дс бЬсу жертву древних забобонов отновляюще. А НЬІНІ вь обьічай утішеній, а не жертви ідолскія, творят. Обаче лучше бьі и тому не бьіти.

Шестьій идол — Коляда, бог праздничньїй, ему же празд-иик велій місяца декамврія 24 дня составляху. Обаче, аще людіе россійскіи и святьім крещеніем просвітишася, и ідольї искорениша, но ніціи памяти того біса Колядьі и доселі не нрестают отновляти, наченше от самаго Рождества Христова, по вся святьіе дни собирающеся на богомерзкія игралища, пісни поют и вь них, аще и о рождестві Христовом воспо-минают, но зде же беззаконно и Коляду, ветхую прелесть діяволскую, много повторяюще, присовокупляют. Кь сему на тьіх же

Відгуки про книгу Українська література 17 століття - Автор невідомий (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: